Медичне обслуговування до 60-х років ХХ ст..
До кінця 20-х років ХХ ст.. медичних закладів у селі Броварки не було. При потребі користувались допомогою бабки-знахарки чи бабки-повитухи.
У “Пам’ятній книзі Полтавської губернії на 1910 рік” відмічається, що село Броварки відноситься до 9 – ї – Горбівської лікарської дільниці (наряду з селами Мозоліївської, Святилывської та Горбівської волості), лікар Олександр Іванович Семенов.
За іншими, не підтвердженими документами, даними (машинопис “Броварковский врачебный участок”) Броварки відносились до Лебехівської медичної дільниці, куди входило 15 великих сіл і більше 20 хуторів ( майже вся Святилівська та більша частина Мозоліївської волості). Всю цю територію обслуговувала Лебехівська земська лікарня, яка існувала з 1897 року. Часто тут зовсім не було лікаря, а працювало 2-3 фельдшери. Звісно на стан охорони здоров’я це мало впливало. Наданню акушерської допомоги на селах земство приділяло мало уваги. Одна акушерка на лікарській дільниці могла подавати допомогу при родах лише обмеженій кількості породіль у тому населеному пункті, де містилася дільниця. На початку XX ст. в губерніях, де було запроваджено земство, за допомогою лікарів і акушерок народжувало не більш ніж 2 % селянок, решта зверталися до повитух.
(За даними “Пам’ятної книги Полтавської губернії на 1910 рік” – село Лебехівка відноситься до 5-ї Святилівської лікарської дільниці, Олександр Іванович Казин).
В 1907 – 1910 роках було збудоване нове приміщення Лебехівської земської лікарні. На 1 січня 1910 р.в лікарні був один лікар, одна акушерка та три фельдшери, які обслуговували всі села дільниці. Перший земський лікар про якого є дані – Сливець ?., який працював на цій посаді до 1927 року (помер від туберкульозу). Громадянська війна, розруха, епідемії ще більше ускладнили становище із станом здоров’ям населення. Недостатня кількість медикаментів. медичних кадрів,високий рівень інфекційних захворювань – в таких умовах доводилось працювати колективу Лебехівської лікарні, яка була одна на десятки навколишніх сіл та хуторів. За згадками, лікарня розміщувалась у дуже мальовничому місці. Біля лікарні був ніби острівець оточений водою з місточком і альтанкою. Окремо від лікарні стояло приміщення для інфекційних хворих. З 1927 по1941 рік лікарем в Лебехівській лікарні працював Орлов Павло Петрович. З початком Великої Вітчизняної війни його було призвано до війська, загинув на фронті . Про інший персонал лікарні відомостей немає.
В Броварках приблизно з 1930-1931 року почав працювати фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). Розміщався він, як і всі інші адміністративні будівлі села на той час,в пристосованому приміщенні, колишньому житловому будинку розкуркулених селян (Черненка). Серед перших фельдшерів ФАПу за спогадами були Колісник Семен Прокопович (помер в 1932(3) році), Скриль Феодосій Олексійович (родом з Пронозівки), Малько Сергій Опанасович (1989-1944) . В 1937 році був відкритий колгоспний пологовий будинок, акушерка Калашник Марина Федотівна (працювала до 1945 року). В середньому приймалось по 45-50 пологів у рік. Частина селянок продовжувала користуватись послугами бабок-повитух. В переліку документів часів окупації, що зберігаються в Полтавському обласному архіві, по Броварківській управі згадуються документи про нарахування зарплати медичним працівникам. Серед згаданих у зарплатній відомості працівників : завідуючий участку Скриль Федосій Олексійович, акушерка Калашник Марина Федотівна, санітарка Пономаренко Христя Андріївна та конюх Скриль Явдоха Микитівна. З чого можна зробити висновок, що ФАП і пологовий будинок працювали і під час окупації. Зразу після війни на ФАПі в с.Броварки працює фельдшером Скриль Феодосій Олексійович, акушерки Опанасенко Наталія Яківна (по1948 рік) та Гречана Олександра Іванівна. Пологи приймались здебільшого дома в породіль. З 1948 року – акушерка Кравченко Мотрона Павлівна.
1951 -1953 – фельдшер Покотило Никифор Ілліч.
1953-1957 – фельдшер Черепаха Володимир Васильович.
З 1957 року – фельдшер Ющенко Іван Лукич.
Лебехівську лікарню, якій підпорядковувався Броварківський ФАП в 1946-1951(3) роках очолював Уліватий Іван Григорович, після його переводу на посаду хірурга в Градизьку районну лікарню – з 1951(3) року – Авдєєва Марія Семенівна.
В зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища лікарню з села Лебехівка було вирішено перенести в село Броварки.
В 1958 році, коли село Лебехівка потрапило під затоплення, лікарню розібрали на будівельні матеріали з яких була збудована Пронозівська дільнична лікарня, а персонал (здебільшого) було переведено в Броварківську лікарню, яку тимчасово розмістили на базі ФАПу.
