Народився З0 березня 1947 року в с.Новаки Лубенського району. Закінчив фізико-математичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка. Працював у Обі-знівській та Броварківській середніх школах учителем фізики, астрономії, інформатики. Писати почав ще зі студентських років, коли дописував до інститутської поетичної стіннівки «Заспів». З роками любов до слова дала змогу заявити про себе як про зрілого майстра.
Друкувався в газетах «Зоря Придніпров’я», «Сільські вісті», «Зоря Полтавщини», «Село полтавське», «Весела газета», журналі «Перець», у збірках «Полтавський сміхограй» (2004-2007, 2012 роки), «Поетичні барви освітян Полтавщини» (2007), «Сміхограйчик» (2005, 2007). Один з упорядників альманаху «Моя Глобинщина» (2006-2008, 2011 роки). Упорядник збірки «Я ще залишуся і в поетичнім слові» (2009). Автор поетичних збірок «Первоцвіт» (2006), «До тебе» (2007), «Це життя чи сон?» (2010). Один з авторів публіцистично-художнього альманаху «Чебрецевий цвіт» (2010, 2013).
Твори Олексія Домницького різні за емоційним забарвленням. Серйозні та роздумливі, задушевно ліричні й жорсткі політичні, гумористичні і сатиричні. Вони гріють серце читача, спонукаючи до роздумів над життям власним, суспільним, відповідають плину життя як, наприклад, у віршах «До України», «Історія»:
Які поля в тебе багаті І найродючіша земля, Є трударі в праці завзяті І Бог дощем не обділя. Є храми золотом укриті, Міста величні у віках, Втопають села працьовиті В квітучих і рясних садах. Глибокі є й широкі ріки, Дрімучі і густі ліси, І закарбована навіки Слава козацької краси. І надра ж не порожні наче, І, слава Богу, без війни Чому ж тоді народ твій плаче. З чиєї розкажи, вини? Допоки ж будем тільки мріять Й минуле брати на штики. Коли тебе вже переділять Свої ж таки єретики?
Історія все мчить і мчить... В її безмежних володіннях Твоє життя на мить злетить, І згасне в нових поколіннях. А в манускриптах на віки Сліди залишаться та дати, Щоб хтось дізнавсь через роки: Чи повзав ти, чи вмів літати...
Підґрунтям для поетичного віддзеркалення у Домницького є життя і вмите росою українське Слово, у якому кожний читач знаходить щось для себе, як ось у невеличкому вірші «Високий кіт»:
Зверх паркану всівся кіт, Черевце лоскоче Унизу стрибає пес, Дістать його хоче. Кіт уваги не звертає- Висота рятує. А внизу з останніх сил Собака лютує. Кіт і очі вже закрив, Вдає, що дрімає, Мов, цей гавкіт, що внизу, Мене не діймає. ...Пес іще не встиг Усвідомить гарно – До отих, що на горі – Догавкатись марно.
Полюбляє Олексій Михайлович і афоризми, які щодня йому підказує життя.
Якщо правда одна, то чому ж так багато партій?
Хіба ідеї винні, що їх в життя втілюють люди?
Бути талановитим – це ще не все.
Треба щоб тебе визнали.
Щоб залишити слід на землі, не обов’язково плазувати.
Політика – брудна справа, але дає чистий прибуток.
Нарешті і слуги народу стали панами.
Є сміливість – гавкай, немає – підгавкуй.
Щоб ти заробляв на один споживчий кошик!
Наше сьогодення: песимісти Україну хоронять, оптимісти бачать її у Європі, а реалісти гріють на всьому руки.
Маємо те, що маємо. Решту не встигли.
Тільки під час виборів відчуваєш, що ти ще комусь потрібний.
Дай «на лапу» і матимеш «руку».
Найзручніше воювати з пам’ятниками – вони не можуть дати здачі.
Історія все розставить на свої місця, тільки, на жаль, ми вже не дізнаємося, на які.
Поет вірить, що його слово, написане від душі, знайде свого читача і через покоління:
Я ще залишуся і в поетичнім слові,
Що між уроками складалося в рядки,
Хай буде все, що серце хвилювало,
Отим, що прийде в світ через роки.
Може хтось скаже: «Бач не професійно,
Риму і то невдало підібрав…»
Що відповісти? Так і є, напевно,
Та я всю душу в ці рядки вкладав.
За участь у літературно-поетичному альманасі «Цвіт чебрецевий» (2010, 2013) має відзнаку лауреата XII та ювілейного XV Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» в Одесі (2014). Нині пенсіонер. Проживає у м. Кременчуці.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
- Домницький О. Це життя чи сон? – Полтава, «Форміка», 2010.
- Альманах «Цвіт чебрецевий». – Полтава. Полтавський літератор, 2010.
- Альманах «Цвіт чебрецевий». – Полтава. АСМІ, 2013.
- Альманах «Цвіт чебрецевий».Кременчук. «ІМоуаЬооЬ, 2016. -С.145-148.
Віталій Григор’єв ІСТОРІЯ ГЛОБИНСЬКОГО РАЙОНУ В БІОГРАФІЧНИХ НАРИСАХ
Помер 13 травня 2023 року. Похований у Кременчуці.
