Олександра Кирилівна хоч і народилась у селі Сергіївка, більшу частину життя прожила в Броварках. З її іменем пов’язано чимало подій в житті села: успіхи молодіжної ланки, перші роки роботи дитячого садка, успіхи в роботі Броварківського сільського Будинку культури. А ще вона неперевершена вишивальниця. Досі в багатьох домах є рушники і килими вишиті нею в оригінальній техніці набивання. Був час, коли весь склад Броварківського хору виступав у костюмах, вишитих Олександрою Кирилівною.
Ганжа (Удова, Манько) Олександра Кирилівна народилась в селянській сім’ї 28 листопада 1935 року в селі Сергіївка Градизького району Полтавської області. Тата Манько Кирила Корнійовича, розстріляли за розпорядженням німецької окупаційної адміністрації в травні 1942 року , мама Манько Уляна Мефодіївна залишилась з чотирма малими дітьми. При відступі фашисти гнали селян до мосту через Сулу, як заложників. Село спалили, залишилась сім’я під відкритим небом восени. Мама вирила землянку, побудувала там піч і там поселились, проживши так три роки. І «ліпила» для сім’ї хатинку. «А потім мама збудували маленьку хатинку, вони називали її – Шевченківською», – згадувала Олександра Кирилівна під час однієї з зустрічей з учнями школи. В 1946 році пішла в перший клас Сергіївської початкової школи. Закінчивши 4 класи пішла працювати у колгосп «Вільна праця», посильною в конторі. Довелося працювати в радгоспі «Червоний партизан» різноробочою, бетонницею на будівництві елеватора в Кременчуці, дояркою в Сергіївці. Вийшла заміж у Шушвалівку, тож коли село переселяли ( в зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища), з сім’єю переселилась в Броварки. Там закінчила вечірню школу. Зразу працювала в молодіжній ланці, вирощували буряк. Коли збудували новий дитячий садок колгоспу «Ленінець» з 1968 по 1974 рік – була там завідуючою.
В 1974 році їй запропонували посаду художнього керівника в сільському Будинку культури. 27 років, аж до виходу на пенсію, пропрацювала саме там.
Перший же рік її роботи (1975 рік) став дуже плідним і в творчому житті Олександри Кирилівни і в роботі Будинку культури. 9 січня у Броварківському БК було проведено фестиваль сільської художньої самодіяльності. На районний фестиваль було відібрано хоровий колектив, а також фольклорне тріо в складі Софії Парафило, Олександри Ганжі і Лідії Манько. В такому складі тріо завоювало чимало дипломів, грамот, подяк та шану односельців. В січні 1975 року по програмі каналу УТ-1 «Сільський час» виступив вокальний дует Олександри Ганжі і Софії Парафило. В липні в програмі «Сільський час» виступив вже весь хоровий колектив. У складі хору, який в 1980 році здобув звання самодіяльного народного, неодноразово брала участь у районних, обласних, республіканських оглядах і святах (в тому числі «Співоче поле» в Полтаві, «Пісенне джерело» в Градизьку), виступала на Сорочинському ярмарку. Співала і в обрядовому хорі. В тому, що Броварківському Будинку культури було присвоєно звання закладу відмінної роботи, багато праці Олександри Кирилівни.
«Скільки себе пам’ятаю, я завжди вишивала і співала. Почала вишивати з 12 років, – розповідала О.К. Ганжа, – горе та нужда заставили. В землянці, при каганці вишивали з мамою і собі одяг, і на замовлення односельців» . Потреба вишивати переросла в захоплення, далі в звичку. «Десь побачу гарну квітку, чи орнамент, беру олівець і сама малюю, придумую новий узор. А потім з паперу переношу його на рушник, чи сорочку, чи килим. Мама все життя вишивала. А коли почала погано бачити, то свій потяг до прекрасного викладала в намальованих картинах». В статті «І мережаться узори…» («Зоря Полтавщини», 1975 рік) про Олександру Кирилівну писали: «Та недаремно кажуть, що талановиті люди – талановиті всебічно. Крім любові до пісні, є ще одна пристрасть – любов до вишивання. Ще працюючи в колгоспі, подовгу засиджувалась вечорами біля матері, придивлялась як та вправно володіє голкою, підбирає кольори, орнаменти… А згодом уже й сама могла посперечатися з нею в умінні продемонструвати його односельцям при черговому концерті. Вийшла ж бо на сцену у виготовленому власними руками яскравому українському костюмі. За першим з’явився другий – для подруги. А в голові вже вимальовувались інші орнаменти, візерунки, не схожі на попередні. Вишивала, вишивала, вишивала… Особливо ж напружено працювала останнім часом, бо надумала одягти кожного учасника хорового колективу у витвори своїх рук. І ось 20 дівчат в сорочках-вишиванках, корсетках, плахтах. Як не схожі одна на одну, не схожі й їхні костюми, кожна має щось своє особливе неповторне. Цього не могли не помітити глядачі і члени журі. Рекомендували колектив на районний фестиваль сільської художньої самодіяльності . Всі хто заходить до сільського будинку культури не минають просторої кімнати над оформленням якої попрацювала Олександра Удова. Тут обладнано виставку творів прикладного мистецтва виготовлених місцевими умільцями, в тому числі і творів молодої майстрині. Милують око яскравістю фарб та майстерним виконанням візерунків». Олександра Кирилівна вишила 30 костюмів для Броварківського хору, а також 50 костюмів на замовлення Святилівського та Бугаївського Будинків культури. Олександра Кирилівна охоче спілкується з дітьми, розповідає про свою роботу, згадує зустрічі з нашими знаменитими земляками Платоном та Георгієм Майбородами. Про неї багато писала районна і обласна преса, розповідало районне радіо. А ще Олександра Кирилівна – берегиня історії Броварківського Будинку культури, роками збирала фото, газетні вирізки, акуратно наклеювала в альбом, ділилася цим скарбом з усіма хто цікавиться своїм краєм.
