БРОВАРКИ — село Глобинського району, центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Вишеньки, Кирияківка (Кир’яківка), Пелехівщина, Петрашівка, Посмашнівка. Розташоване на північно-східному узбережжі Кременчуцького водосховища, за 30 км від райцентру та за 25 км від залізничної станції Глобине. 1944 ж. (1990). Назва села походить від селітряних буртів — земляних валів, які називалися броварками і влаштовувалися для штучного видобування селітри. Вірогідно, перше поселення й виникло біля цих буртів-броварок на початку 2-ї половини 17 століття. Входило до складу Чигирин-Дібрівської сотні Чигиринського, потім Лубенського полку. Під 1787 Броварки записані хуторами Городиського повіту, 441 ж. чоловічої статі, що належали бунчуковому товаришу Данилу, відставному корнету Федору Бутовському та військовому товаришу Данилу Колосовському. З ліквідацією полкового устрою Броварки віднесено до Городиського (з 1789 Градизького повіту) Київського ,а потім Катеринославського намісництва. З 1796 — до Кременчуцького повіту Малоросійської, а з 1802 — до Полтавської губернії. 1827 в с. Бровар-ках були селітряні заводи надвірного радника Кир’якова, майора Булюбаша і Бутовського. З 18 ст. при Броварках існували також володіння сотенного отамана Чигирин-Дібрівської сотні Скосиря. Їх одержала як посаг У. Я. Скосир —дружина С. І. Старицькрго, що потім перейшли у спадок їхньому сину А. С. Старицькому. 1859 власником у Броварках був капітан С. Кир’яков (заповів у посаг своїй дочці О. С. Мамчич). Великий маєток мав його син І. С. Кир’яков. На час перепису 1859 у селі налічувалось 300 дворів, 1734 жителів. З 2-ї пол. 19 ст. Б.— волосний центр, пізніше входили до складу Мозоліївської волості Кременчуцького повіту. 1863 — 247 дворів, 1825 жителів, церква. 1890 відкрито Броварське (Броварківське) земське училище, де працювало 2 учителя. 1900 у Броварках — 172 двори, 1056 жителів, земська та школа грамоти, 1 ярмарок на рік. 1910 — 279 дворів, 1633 жителів. Радянську владу проголошено в січні 1918. Того ж року створено сільський ревком (потім, виконком), який очолив С. М. Лобода; 1921 більшовицьку партійну групу та комсомольську організацію. Броварки— центр сільради. З 7 березня 1923 — у складі Градизького району Кременчуцького округу, пізніше у складі Харківської області. На 7.IX 1923 в Броварках (з х. Новоселівка) — 2244 жителів, відкрито селянський будинок. У листопаді 1929 створено ТСОЗ «Серп і молот». З 1937 Броварки— Градизького району Полтавської області. У роки німецько-фашистської окупації (9. IX 1941 — 27.IX 1943) гітлерівці розстріляли П. П. Рожка (Ріжка) за саботаж і пошкодження телефонного зв’язку, 5 жителів вивезено до Німеччини, страчено 9 чоловік. Наприкінці 50-х — початку 60-х років, у зв’язку з створенням Кременчуцького водосховища, частину жителів сіл Броварок, Шушвалівки та прилеглих хуторів із зони затоплення переселено на підвищене місце і проведено забудову за новим планом. З 1962 — Броварки у складі Глобинського району Полтавської області. У Броварках — колгосп «Ленінець» (зерново буряківничого і молочно-тваринного напряму), олійниця, пилорама, цегельня, Броварківське рибне господарство, яке має 15 ставків, вальцьовий млин, стадіон, середня школа, відділення зв’язку, АТС, дільнична лікарня на 25 ліжок, дитячі ясла-садок, Будинок культури на 500 місць, бібліотека (16,6 тис. одиниць зберігання), Броварківський історико-краєзнавчий музей. Село радіофіковане (1961), електрифіковане (1960), проведено водогін. Уродженцями с. Плехівщини є українські композитори, брати Г. І. Майборода (народився 1913; народний артист СРСР з 1960; опери «Милана», «Арсенал», «Ярослав Мудрий» та інші твори; Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1965) та П. І. Майборода (1918—1989; народний артист СРСР з 1979, серед творів— кантата «Полтава», ліричні пісні: «Пісня про Дніпро», «Любов моя», «Білі каштани», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Рідна мати моя» («Пісня про рушник»), «Пісня про вчительку», «Моя стежина» та ін., Державна премія СРСР 1950, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1962); с. Шушвалівки — Герой Рад. Союзу (1943) П. Т. Таран (1919—43), його іменем названа Броварківська середня школа. Пам’ятник В. І. Леніну (1968), меморіальний комплекс: братська могила 2-х рад. воїнів, загиблих 1943 при визволенні села від німецько-фашистських загарбників, і пам’ятник воїнам-односельцям, які полягли (360 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни (встановлено 1958, реставровано — 1968). Серед них Герої Радянського Союзу П. Ю Атамановський (1899—1945) і П. Т. Таран, генерал-майор Т. М. Парафило, гвардії капітан-танкіст І. М. Парений.
Скачати електронну книгу “Полтавщина: Енциклопедичний довідник“.