Згідно плану забудови села Броварки в зв’язку з переселеннями на територію села жителів з сіл, які підлягали затопленню водами Кременчуцького водосховища, в селі в 1962 році розпочалось будівництво приміщення нового будинку культури. Будувала його організація «Міжколгоспбуд» за кошти колгоспу ( держава з часом повертала затрачені на будівництво кошти), в якій працювала здебільшого молодь Броварок та навколишніх сіл. В колгоспному будиночку “на бригаді” жили робітники, які там же “виливали” ліплення для майбутнього будинку культури.
За спогадами очевидців будівництво велось швидко.
(Справа от нового поселка виднелось новое же кирпичное здание правления колхоза, рядом с ним — недостроенный Дом культуры, двухэтажный, с квадратными колоннами по фасаду, обнесенный строительными лесами. Вот ведь куда передвинулся центр Броварок! На моей памяти тут было поле, а чуть подальше на восток — полевой стан колхоза, та самая хата, где мы простились навсегда с Никифором.
— Никак не достроят, черти, — озабоченно сказал Василь, поглядев на Дом культуры. — И механизации не видать.
И правда, по всему заметно было, что строится дом неспешно, потихоньку, — но все же строится.
За Домом культуры разбит был парк — торчали голые деревца, среди них нетрудно было угадать будущую центральную аллею, в конце которой стоял памятник — свежепосеребренная фигура бойца в плащ-палатке и с автоматом.” Згадував враження від відвідин Броварок в 1963 році Л.Волинський в своїй повісті “Двадцать два года”).
А величезну яму під сценою і під фундамент вирила одна людина з підсобником, який витягував землю. Наріжний камінь закладали урочисто, від імені, на той час вже хворого, Колісника Андрія Семеновича , голови правління колгоспу «Ленінець», власністю якого мало стати приміщення . Закінчилось будівництво в 1965 році. Меморіальна дошка на приміщенні свідчила – «Побудовано на честь 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції» (знята в 2023 році). Відкриття будинку культури було приурочено до жовтневих свят. На урочистому засіданні першому директору Будинку культури Черепахіну Миколі Володимировичу були вручені символічні ключі від новобудови.
Новозбудований будинок культури був прикрашений на вході колонами, над ними ліплення і напис Будинок культури колгоспу «Ленінець», з білої цегли на кам’яному фундаменті. На портику – стилізований герб, що символізував культуру. Балкон над входом прикрашали плакати, гасла, які були в той час обов’язковими на всіх офіційних будовах, тим більше на закладі культури. Фасад будинку культури мав два поверхи, за ним – права частина – одноповерхове фойє, центральна частина – високий зал до рівня другого поверху на 500 місць, висока сцена зі змінними декораціями, занавісом та підйомним великим екраном для перегляду фільмів, “ямою” для духового оркестру. З одного боку сцени невеличка кімната для підготовки артистів до виступу, з іншого через невелику кімнату, яка мала вихід на вулицю, сцена зв’язувалась з фойє. У двоповерховій фасадній частині розміщалась бібліотека, кімнати працівників будинку культури, кімнати для занять гуртків, костюмерна кімната, кіно-операторська будка, входи на невеликі балкони, що виходили на вулицю і в глядацький зал. Кожного, хто заходив у будинок культури, зустрічав великий портрет В.І.Леніна в повний зріст, що розміщувався в арці , якраз навпроти входу. Фойє прикрашали великі картини «Мічурін в саду», «Космонавти», «Портрет В.І.Леніна».
Незабаром після відкриття при бк організували хор,танцювальний, драматичний гуртки, духовий оркестр. Було встановлено 2 великі більярдні столи, були настільні ігри: шашки, шахмати, доміно.
В будинку культури регулярно демонструвались кінофільми (щодня, окрім понеділка, ) денний – для дітей і вечірній сеанс – для дорослих.
До свят проводились урочисті збори, концерти, підготовані силами молоді села та старшокласників.
За спогадами при БК був хор , яким в кінці 60-х керували Тонкошкур О.П., Буряк Галина, Павлінський ?? . Всі вони приїжджали на репетиції з Градизька, Світловодська.
Серед активних учасників художньої самодіяльності в кінці 60-х на початку 70-х були Шадрін Катя, Парафило Софія, Волос Григорій, Бабак Тоня, Никопоненки Надія і Микола, Білаші Андрій і Ніна, Коноваленко Володимир, Малько Михайло і Лідія , Бабак (Коваленко)Наташа, Діброва(Овчаренко) Ніна.
Солістами були Черепахін М.І., Никопоненко М., Івахно Л., . Баяністом був Новицький Михайло Антонович.
Серед декламаторів були Сидоренко Г., Малько М., Соляник В.
Духовим оркестром керував Пугач Л. . Оркестр існував при колгоспі ще з початку 60-х років, репетиції проводились в колгоспній конторі ( нинішнє приміщення радіовузла). Він супроводжував всі урочистості в селі: відкривав Гімном Радянського Союзу урочисті збори, супроводжував засідання, свята.
Постійного керівника танцювальним колективом не було, за спогадами Никопаненко Н.І., коли вони з Ніною Борисівною Кривич (Білаш) приїхали працювати в село, вчили всіх бажаючих танцювати так, як навчились самі під час навчання в медичному училищі.
В БК проводились концерти до всіх радянських свят: Дня Перемоги, Жовтневих свят,1 травня, 8 березня, Нового року. В листопаді 1966 року там пройшов фестиваль самодіяльних митців села Броварки присвячений 50 річчю радянської влади ( В.Покотило “Свято в Броварках” , “Зоря комунізму”, 1966 , 15 грудня)
Вже тоді встановилась традиція «радянського» привітання на Новий рік ( старий Новий рік) колишня традиція щедрувань і колядок.
Активними учасниками свят були молодь села, школярі, вихованці дитячого садка.
1974 рік став переломним в роботі БК.
Саме в цей час склався «зірковий» колектив працівників БК , який за 10 років постійної роботи досяг величезних результатів. До БК, після закінчення Гадяцького культосвітнього училища, прийшов працювати хормейстер Копил Микола Іванович , після курсів керівників духових оркестрів в село повернувся колишній активний учасник духового оркестру Покотило Іван Никифорович, який очолив духовий оркестр, запросили працювати художнім керівником Ганжу(Удову) Олександру Кирилівну, надзвичайно талановиту жінку і чудову вишивальницю. Замість аматорів працювати в БК прийшли талановиті і енергійні молоді спеціалісти-професіонали.
Результати не забарились.
Якщо раніше керівники хору були здебільшого приїжджі, які проводили репетиції до свят, то тепер репетиції стали регулярними і систематичними. Кістяком хору окрім попередніх учасників і старшокласників стали молоді сімейні пари: Олексій і Варвара Подорожні, Лідія і Володимир Маньки, Галина і Анатолій Мальки,Надія і Микола Никопоненки, Ніна і Андрій Білаші, Володимир Коноваленко, Софія Парафило, та багато інших. Розширився репертуар хору в який ввійшли народні пісні «Ой зійди, зійди ясен місяцю..», «А в Ярини за двором», «Ой ходить сон біля вікон» та ін.. Невдовзі в хорі виділилась фольклорна група і в ній тріо О.Удова, С.Парафило, Л.Манько та дует О.Удова, С.Парафило. Солісти Коваль А., Никопоненко М., Денисенко С., Залюбовська Л., Маркобог В..
Хор стає постійним учасником районних та обласних оглядів, конкурсів, завойовуючи дипломи лауреатів та переможців.
1975 рік – участь в районному фестивалі сільської художньої самодіяльності.
1976 рік – дипломанти першого Всесоюзного фестивалю творчості трудящих.
1979 рік – на огляді творчих досягнень сільської художньої самодіяльності . присвяченого 320 річниці возз’єднання України з Росією , хоровий колектив завоював диплом І ступеня, жіноче фольклорне тріо – диплом ІІ ступеня, чоловічий вокальний ансамбль механізаторів – диплом ІІІ ступеня, танцювальний колектив – диплом ІІІ ступеня.
Молодий , енергійний, талановитий спеціаліст М.Копил приділяв увагу не лише хоровому колективу.
При СБК було створено оркестр народних інструментів ( інструменти придбані з допомогою Платона і Георгія Майбород). Незабутньої потужно звучав хор в супроводі оркестру народних інструментів ( баяна, контрабаса, мандолін, сопілок, цимбалів) .
В кінці 70-х років організовано популярний в ті роки вокально-інструментальний ансамбль (ВІА) «Тоніка». В перший склад його входили солісти Залюбовська Людмила, Новицька Лідія, Бугай Світлана. Гітари: Покотило Сергій, Шайнога Олександр, Коляда Віктор, ударні – Борщ Олексій, клавішні – Василенко Л. (Копил М.) . Він користувався величезною популярністю на концертах, приймав участь у конкурсах різних рівнів, грав на вечорах відпочинку молоді (субота, неділя).
Діяла при СБК і обов’язкова в ті роки агіткультбригада (керівник Копил Н.І.) , яка була не лише учасником багатьох оглядів і конкурсів , а частим гостем на полях, токах і фермах колгоспу «Ленінець», та сусідніх колгоспів.
Танцювальний колектив очолювала Матюшенко (Славута) Н. , в його репертуарі народні танці (українські, російські, народів СРСР) та сучасні. Чудові сценічні костюми. Серед активних учасників кінця 70-х початку 80-х років Манько Т., Лисак С., Білаш О., Пиркало А., Дубенко Т.,Покотило Л., Псар Л. та ін..
Драматичний колектив очолювала Мітла М.Г., він здебільшого готував сценки для концертних виступів, та виступів агітбригади.
В другій половині 70-х років окрім головного складу духового оркестру, яким на той час керував Покотило Іван Никифорович, був створений дитячий оркестр «Гренадьори», під його ж керівництвом. В колектив набирались хлопчики від 10 років. Перший набір був у 1977 році, в роки найбільшого розцвіту нараховував до двадцяти учасників. Оркестр був дипломантом конкурсів дитячих духових інструментів, на районних оглядах конкурсах традиційно займав друге місце після знаменитих і іменитих «Гусариків» з сусідніх Гріньок. Серед його перших активних учасників були Білаш С., Омельчено В., Малько П. , Убійкон Г., Роговий С.,Загорулько В., Білаш Г., Покотило О., Габа В., Бабак В., Біленко О.,та багато ін..
В середині 70-х років стала популярна урочиста реєстрація шлюбу в СБК, були спроби на початку 80-х ввести і урочисту реєстрацію новонароджених, та така традиція не прижилась. Урочиста ж реєстрація шлюбу стала звичним явищем, було розроблено традиційний сценарій свята з обов’язковою участю обрядового хору, який своїм співом супроводжував його.
Хоча завідуючі СБК мінялись досить часто ( на цій посаді пригадують Колотій Л.І., Кравченко Г.І., Ріжко Л., Лихачова М., Щербину І.) творчий колектив довгі роки залишався стабільним. В творчому доробку колективу – підготовка святкових концертів, сільських свят, поїздки з концертами в сусідні села, участь в районних та обласних святах, конкурсах, фестивалях.
Серед найбільш пам’ятних – Свято Урожаю (1976 рік) , яке знімало всесоюзне телебачення, участь в мистецькому фестивалі «Золота осінь» в Гриньках (1978 рік), свято Івана Купала біля Мамичевого ставка (1982 рік).
