Людмила ще навчається в школі. Ходить в дев’ятий клас Броварківської десятирічки. Навчається сумлінно, в житті школи бере активну участь. Її поважають ровесники. Та це і не дивно, адже Людмила товариська вдачею, щира і привітна, і завжди готова прийти другові на допомогу.
Має комсомолка в житті ще й друге покликання. Вона закохана в пісню. Зараз важко сказати , коли Людмила вперше переступила поріг місцевого будинку культури. Та сталося це давно, бо ще навчаючись в сьомому класі, Людмила почала виступати на самодіяльній сцені. Великий вплив на формування її пісенного таланту мали співаки старші за віком, збагачені досвідом. Тут, зокрема, хотілося б добрим словом згадати призерів республіканського фестивалю, присвяченого 50-річчю утворення СРСР, співачок Софію Парафило та Олександру Удову. Вони стали для дівчини добрими наставниками, терплячими вчителями , щирими порадниками.
Спільно з художнім керівником Миколою Копилом Людмила Залюбовська підготувала ряд пісень радянських авторів. Особливо гарно звучить в її виконанні пісня композитора Олександри Пахмутової на слова Миколи Добронравова «Надежда». Молода співачка з успіхом виступала на районному фестивалі самодіяльного мистецтва, присвяченого 25 з’їзду КПРС. Вона візьме участь і в обласному святі народних талантів.
В Ярошевський
Зоря комунізму, 1976, 28 лютого.