СУМНІ РОКОВИНИ – ЧОРНА ДАТА
Хтось веде відлік життя Від народження, хтось — від визначної події. Чорнобильці — від 26 квітня 1986 року.
Латка лісу, вигоріла, буро.
Мертве листя, висохла трава.
А навколо грає зелень буйна,
Дивом уціліла ї жива.
Грізна зона. Тридцять кілометрів,
З центрам на Чорнобильській А£С,
М. Луків, Біль і пам’ять
Двадцять років минуло від дня, з якого розпочалося нове літочислення для України і всього людства.
Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди не забудуть ніколи. Вона була, як зараз усім здається, найтеплішою і найласкавішою. Проте в ту саму ніч, із 25-го на 26-те квітня, о 1 год. 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором прогримів вибух і велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Першими в бій із стихією вступили пожежники, які виконали свій професійний і людський обов’язок — ліквідували пожежу, що виникла на даху машинного залу 3-го і 4-го реакторів, відключили працююче обладнання й значно зменшили небезпеку надзвичайної ситуації.
На жаль, керівники усіх рівнів, тремтячи за свої робочі місця, не наважились дати в потерпілих районах команду відносно правил поведінки на зараженій території. Вони займались окозамилюванням, свідомо занижуючи рівень радіації, масштаби катастрофи, заявляючи по радіо та телебаченню: “Обстановка контролюється, все в межах гранично допустимих норм, підстав для паніки немає”.
Можна звинувачувати тодішній уряд, керівництво станції чи ще когось на найвищому рівні. Але більшості тих, хто опинився тоді у районі аварії, треба віддати належне: вони зробили все, щоб зменшити лихо.
Доля повела ліквідаторів у Чорнобиль різними шляхами. Одні потрапили сюди за покликом душі, інших привели професійні обов’язки або повістка військкомату. Ціною неймовірних зусиль, з постійним ризиком для здоров’я вони приборкували ядерну стихію. Серед цих людей були і наші односельці: В.М. Магда, В.І. Грінник (інваліди II групи), О.Г, Борщ (інвалід ІY групи), М.Г. Бабенко, А.Г. Бардалим, В.А. Безуглий, Л.А. Ворона, Ф.М. Гладир, І.І. Глухенко, В.Г. Григор’єв, С.В. Гавва, О.І. Кізіма, І.Г. Колісник, В.С. Колісник , В.В. Кравченко, А.О. Магеря, М.О. Малько, В.І. Покотило, М.І. Приступ, С.Ю. Савенков, М.О. Свириденко, І.М. Тимченко , І.М. Трьомсин, В.А. Троєнко, О.М. Удова, М.В. Устенко,В.І. Шпаделя, М.Г. Щербина, В.Г. Лободенко.
Жертви Чорнобиля… Вас косить смерть, на вибираючи ні за статтю, ні за віком, ні за службовим становищем. Ідуть у небуття сини і дочки України, які поклали свої життя на вівтар Батьківщини. Одна смерть — велике горе. Багато смертей — це вже статистика.
Те, що сталося в 1986 році, ми не повинні забути. 26 квітня в Україні проводиться день національної жалоби. Збережемо пам’ять про цю подію, про мужність людей і зробимо все, щоб ніяка біда не зруйнувала чарівного цвіту яблунь, вишень, які так пишно квітнуть у наших садках, не затьмарила ясного сонця і не понівечила наше життя.
НАЙСТРАШНІШИЙ ГРІХ Роки минули — залишилась пляма, Яку не стерти вже віки. Незримим яструбом витає, Скрізь залишаючи пустки. Чорнобиль — жах усього світу, Це смерть, що розповзлася скрізь, Чи попередження, чи доля І море віковічних сліз. Чорний, приречений реактор, Один лише супроти всіх... А в когось вже немає тата. Чорнобиль — найстрашніший гріх. Марина САВЕНКОВА, учениця Броварківської ЗОШ.