очолював колгосп «Ленінець» (с. Броварки, Петрашівка ) з 1952 по 1967 рік.
Народився Андрій Семенович 27 серпня 1919 року в селі Броварки. Батько – Семен Прокопович був місцевим фельдшером, мама – Марія Кирилівна вела домашнє господарство і виховувала дітей Андрія, Оксану і Володимира. Закінчивши сім класів Броварківської школи Андрій Семенович навчається у Кременчуцькому бібліотечному технікумі (1934 -1937 роки) та на мовно-літературному факультеті Лубенського учительського інституту ( заочно ), одночасно працюючи учителем Чевельчанської семирічної школи Оржицького району. 1940 року Андрія Семеновича призивають служити у лави Військово-Морського флоту. Велика Вітчизняна війна застала моряка Колісника А.С. на Чорноморському флоті. Приймав участь у обороні Севастополя, в боях за Батумі, Сухумі, Туапсе, Новоросійськ. За мужність і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, його було нагороджено орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За відвагу», «За оборону Севастополя», «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945 років». Після демобілізації і лікування в госпіталі Андрій Семенович Колісник повертається до рідного села Броварки, працює головою виконкому Броварківської сільської ради ( 1945-1951 роки), завідуючим торговим відділом Градизького райвиконкому (1951 -1952 роки ). З кінця 1952 року Андрій Семенович – голова колгоспу ім. Маленкова ( з 1956 року – «Ленінський шлях», з 1962 року – «Ленінець» ) в селі Броварки і Петрашівка.
Під його керівництвом колгосп вийшов у число передових господарств району і області по вирощуванню високих врожаїв сільськогосподарських культур і виробництву тваринницької продукції. Андрій Семенович зарекомендував себе як здібний , вимогливий керівник. Саме при його керівництві село Броварки набуло обрисів, що збереглися й до сьогодні. Будівництво Кременчуцького водосховища ( 1954 – 1960 роки ) викликало велике переселення людей. До Броварок переселялись жителі сіл, які підлягали затопленню: Шушвалівка, Покотилівка, Лебехівка, хуторів Магдівка, Павлівка, Світайлово, Солодівка, Тимківка, Черепахівка, Паськівка, Залюбівка, Трибратівка, Дубина, Миколаївка. Активно велась забудова села по новому плану фактично на місці степу. Методом народної будови при сприянні державних органів (переселенцям виділялась державна компенсація за втрачене житло, надавалась допомога при придбанні будівельних матеріалів) зводились трикімнатні будинки для нових жителів села, в які було проведено радіо, електроосвітлення,водогін; державна будівельна організація «Міжколгоспбуд» зводила в селі об’єкти соціального призначення: сільський будинок культури, дитячий садок, будинок побуту, аптеку, магазини, нові приміщення для шкільних потреб, лікарню. Розросталось колективне господарство: різко збільшилося число працівників, була побудована нова контора для об’єднаного господарства, новий гараж, розпочалося будівництво нових приміщень ферм, олійниці, нового вальцьового млина.
В господарстві утримувались велика рогата худоба, коні, вівці, свині, птиця . Працювало три рільничі бригади, городня бригада, 2 кузні, автогараж, 4 тракторні бригади, молочно-товарні ферми в селі Броварки і Петрашівка, свиноферма в Петрашівці, птахоферма. Колгосп займався вирощуванням зернових культур, цукрового буряка, коноплі, городини. Був закладений великий фруктовий сад. Саме за керівництва Андрія Семеновича була вперше введена грошова оплата за працю в колгоспі . Згідно рішення березневого пленуму ЦК КПРС 1965 року колгоспам рекомендували ввести єдину систему основної оплати, яка передбачала грошові нарахування заробітку ( здебільшого це рішення стосувалось праці механізаторів ). До цього в колгоспах облік праці вівся в так званих «трудоднях», а оплата здійснювалась в кінці року в натуральній формі – здебільшого зерном. Як згадували учасники тих зборів багато колгоспників насторожено зустріли нову систему оплати , і багатьох доводилося вмовляти , щоб збори прийняли відповідне рішення. Діяльність Андрія Семеновича на посту голови колгоспу відзначена високими нагородами – орденами Леніна і «Знак пошани». Він неодноразово обирався делегатом районних і обласних партійних конференцій, був членом райкому компартії України , депутатом районної і сільської рад народних депутатів . Постійно підвищував свій фаховий рівень, навчався в Полтавському сільськогосподарському інституті. 10 травня 1967 року після тяжкої хвороби Колісник Андрій Семенович помер. Похований на місцевому кладовищі.
