Коли на зборах уповноважених колгоспників колгоспу «Ленінець» розглядався план на нинішній рік, із залу до президії надійшло чимало пропозицій. Там баню треба спорудити, там — майстерню, кудись дорогу прокласти… I все потрібне, вимагає уваги.
Порівнюючи оці збори з тими, на яких впродовж багатьох років довелося 6увати, із задоволенням відзначаю, як зросла громадянська активність селян. Якщо раніше у виступах колгоспників переважали якісь особисті прохання чи невдоволення, то тепер — вболівання за колективну справу, турбота про завтрашній день села, і тривога, і надія тісно переплелися між собою.
Злива цифр хлинула із звітної доповіді голови правління колгоспу I. С. Прокопенка. Переважна більшість із них позитивно характеризує розвиток господарства, його міцну економіку. Ось деякі з показників. Торік рентабельність господарства склала 71 процент, чистий прибуток — 2738 тисяч карбованців. Сьогодні на банківському рахунку «Ленінця» — 2650 тисяч карбованців.
А могло бути більше? Звичайно. Про це переконливо стверджували і звітна доповідь, і виступи учасників зборів.
Та повернемося до заголовка цієї кореспонденції. Ось уже кілька місяців діє Закон Української РСР про пріоритетність розвитку села. Однак в Броварках, як і повсюди, люди не відчули полегшення. Звернемося знову до доповіді. Господарство не виконало плану продажу державі цукрових буряків і за це змушене було заплатити штраф в сумі 74 тисячі карбованців. За невиконання договірних умов по поставках овочів заготконторі райспоживспілки — штраф на 24 тисячі карбованців. Зате ті, хто повинен постачати селу техніку і запчастини до неї, будівельні матеріали, добрива та інші матеріальні засоби, ніяких штрафів не платять. I їм байдуже, чи є в колгоспі електроди, цемент, шифер, труби…
Так де ж логіка? Де справедливість? Де соціальна захищеність?
Село сьогодні стогне від проблем, стогне від дефіцитів. Оті 2,65 мільйона карбованців колгосп не має можливості матеріалізувати, обернувши їх на будинки, газифікацію, сучасні машини та технології.
– Закінчується перший місяць 1991-го року, говорить виконроб колгоспу В. А. Ляшенко, — але й досі нічого не прояснилося, як буде з будматеріалами. Прибули до нас люди із зони Чорнобильської АЕС, будівельники за професією. Але не можемо поки що забезпечити їх роботою. Бо немає ні лісу, ні цегли, ні цементу, ні сантехнічного обладнання.
Колгоспу, як передбачено договором на поставку державі сільгосппродукції, в 1991 році занаряджено аж… тонну труб. В мізерній кількості одержить «Ленінець» й інші матеріали.
А люди ж хочуть жити краще, поліпшувати свій побут, розвивати культуру на селі. Тож коли їх голос почують в столицях?
3 болем говорив бригадир рільничої бригади з Пелехівщини М. В. Вертебний про проблеми віддаленого села. Кадрів немає. Іде людина у відпустку — ніким замінити. Отже, треба будувати хати, щоб молодь поселялася. Бо як підуть люди на пенсію, нікому буде тут працювати. А ще односельці хочуть, щоб був у них свій музей. Адже саме це село дало світові визнаних композиторів — Георгія та Платона Майбород.
Викликає тривогу в селах і те, що дорожчає техніка, дедалі важче дістати до неї запчастини, підводять обслуговуючі служби. Ще не так давно автомобільний кран коштував 32 тисячі карбованців, а вже після 1 січня ц. р. колгосп змушений був заплатити за нього 52 тисячі.
Стосовно техніки і запчастин вів мову головний інженер колгоспу О. I. Безверхий. Йому здебільшого доводиться виконувати роль експедитора. А де ж планове постачання? За недостачу эапчастин ніхто штрафів не платить. Так само не платять їх і ремонтні підприємства. Після них тракторні двигуни не виходжують і місяця. Нам, мабуть, вигідніше організувати свій цех по ремонту двигунів, резюмує Олександр Іванович.
Завтрашній день села — це і нові економічні відносини, і нові форми організації та оплати праці. Ці питання теж були в центрі уваги зборів. І. С. Прокопенко детально проаналізував роботу ланок інтенсивної праці. Не всі однаково працюють вони, сказав голова, і навів приклади. Ланка В. О. Гаркавого виростила по 57,5 центнера озимої пшениці на гектарі, а ланка В. I. Глушка — лише {підкреслення наше — ред] по 51 центнеру, ланка I. Ф. Морозенка — по 46,2 центнера. Подібне спостерігається і на буряковому полі.
Намагаючись зменшити затрати, дехто відмовлясться від гербіцидів, але боротьбу з бур’янами не веде. Ланка виграє, продукції хоч і менше, зате дешевша і заробітки непогані. Але ж колгосп у програші. Згадаймо про ті згадані вище штрафні санкції. Виходить, механізм регулювання відносин між орендарями і правлінням колгоспу ще не відпрацьований.
—Не хочеш вносити дорогі гербіциди — не внось,— сказав головний агроном А. В. Пащенко. — Але організуй боротьбу з бур’янами так, щоб їх не було. А в нас же на окремих полях були одні бур’яни. То що ж тепер там вродить?
– 3 таких полів привозили гичку на ферми. Та гички, як такої, не було, – обурюється доярка МТФ № 1 В. С. Руднєва, лише бур’яни, яких не їсть корова. А силос — теж один бур’ян. Отак нам «допомагають» орендарі.
Якщо говорити взагалі, то критики на зборах вистачало. Люди говорили прямо, відверто. I хоча голова правління I. С. Прокопенко добрий хазяїн, уміло веде господарство, колгоспники пред’являли йому ряд претензій. Колгоспниця С. О. Парафило справедливо звинуватила його в неувазі до людей, до їх запитів. Це ж підтвердила конкретними прикладами і телятниця Т. Л. Штанько. Принциповим був виступ у цьому плані і секретаря парткому колгоспу О. О. Магди.
На зборах був присутній голова правління райспоживспілки Л. К. Шаповал. До нього звернулися колгоспники із запитаннями, які стосуються забезпечення сільських трудівників товарами першої необхідності. Керівник відповів на запитання присутніх.
В роботі зборів взяв участь і виступив перший секретер райкому Компартії України Б. Ф. Хомуляк. Він зупинився на проблемах, які належить розв’язати ближчим часом трудівникам «Ленінця». Висловив деякі поради, зупинився на піднесенні ролі парторганізації у вирішенні назрілих питань економічного і соціального характеру. Промовець висловив також стурбованість, що керівництво колгоспу не завжди знаходять спільну мову. На закінчення виступу Б. Ф. Хомуляк коротко зупинився на поточних моментах політичного життя.
В. Покотило