ДІЛА І ПОМИСЛИ ЛІДІЇ ТОВСТОКОР

Було це у 1980-у. Лідія Товстокор пригадує: “перед самим випуском, в один з таких чудових червневих днів, між десятикласниками Броварківської середньої школи зайшла розмова про те, ким бути? В свої бентежно-радісні сімнадцять літ юнаки і дівчата опинилися на порозі в самостійне життя, і кожному було не байдуже, як складеться воно далі, куди поведе саме твоя стежина. Вибір треба робити остаточний і правильний. Ось у таких умовах спробуй, хай навіть в довірливій розмові з найщирішими друзями, впевнено визначити своє майбутнє!
   Обережно висловлювалося найзаповітніше. Слухала кожного Ліда і приязно усміхалася. Тільки тоді спохватилася, коли хтось поклав руку на плече й промовив:
— А ти?
— Не всім же заразом…— знітилася.
— Ну, ким хочеш бути?
— Та дояркою ж !
  То було логічне завершення вибору професії. І не випадково, що саме так, а не інакше. Дівчина вже кілька років випробовувала свої сили на цій роботі. Ще коли навчалася у сьомому класі, то після уроків завжди старалася хоч на кілька хвилин забігти до своєї сестрички Марійки, яка в той час працювала на фермі дояркою. Спочатку, щоб провідати, а потім — дозволь погладити он оту рябеньку, смирненьку. Рябенька тільки й ждала цього, повертала шию, мовляв, почухай, не бійся, на добро відповім добром.
   А вже навчаючись у десятому класі, Ліда приходила до сестри не просто, щоб провідати. Хотілося допомогти. Подобалося їй роздавати корм коровам і доїти. Вони були зовсім не страшні. Тільки обізвись до них лагідно та погладь — і відразу ж встановиться контакт. Правда, іноді може й дмухнути котрась, невдоволено крутнути головою. Тоді подумай, чого то вона так. Може, голодна? Може, обійшли її увагою? Тварина також має свій характер.
    Та як би там не було, а Ліда виявилася послідовною у виборі професії. Відразу ж після випускних екзаменів прийшла на молочнотоварну ферму № 2 колгоспу «Ленінець» й попросилася на роботу. Тодішній завідуючий Микола Митрофанович Приступ тільки запитав:
 — А чому саме дояркою?
— Бо люблю цю роботу!
— Якщо так, то зараховуємо тебе, дівчино, підмінною. А там буде видно…
   Підмінною так підмінною. Кожного дня на чотири години ранку поспішала на своє робоче місце, яке змінювалося частенько. В кожній групі було 25 корів. Груп — 16. Працювала охоче, старалася все зробити так, щоб, коли повернеться до групи основна доярка, не сказала, що занехаїла корів, що вони стали менше молока давати. Звичайно, далеко не все уміла робити. І коли щось не ладилося, то на виручку приходили Марія Іванівна Глухенко та Олександра Яківна Асауленко. Перша була більше порадницею, так би мовити, по дотриманню на виробництві технології. Вона мала великий досвід. А друга навчала, як треба жити й поводитись у колективі. Подружилася з обома цими трудівницями, які по-материнськи були доброзичливими до неї. На ферму завжди йшла з радістю, бо знала, що там Її ждуть, що її ніколи не залишать у біді.
   Так з року в рік все збагачувалася досвідом. В колективі стела своєю. Ще більше заіскрилося життя, стало змістовнішим, коли на фермі створили комсомольську групу. Групкомсоргом обрали Людмилу Рясик. Стали наполегливіше дбати про порядок. Всі в колективі були в дружніх стосунках, але це ніколи не заважало бути не байдужими до найменших проявів недисциплінованості чи порушень в утриманні тварин. Галина Малько, Марія Бахарєва, Василина Малько не раз виступали ініціаторами добрих справ, зачинателями змагання за високі надої, раціональне використання кормів. ‘Торік Галина Малько найбільше по фермі надоїла молока на корову, її успіху раділи всі.
   Комсомольці групи подбали й про те, щоб у колективі краще було налагоджене культурне обслуговування. Зараз регулярно відвідує їх бібліотекар Надія Степанівна Бабенко, приносить книги, які хочуть прочитати працівники ферми. Знайомить з новинами і подіями, які відбуваються у нас і за рубежем. Зав’язуються цікаві, змістовні розмови на теми перебудови і прискорення, що відбуваються в теперішньому нашому житті.
Цього року Лідію Товстокор призначили постійною дояркою. Доручили доглядати далеко не одну з кращих груп корів. З молодечим завзяттям включилася в роботу молода господарка. Старалася краще доглянути тварин, краще нагодувати. За порадами досвідчених своїх подруг і спеціалістів стала добирати в групу нетелей і вирощувати з них продуктивних корів. І ось результат — є всі підстави говорити, що нинішній рік буде ознаменований значним перевершенням трьохтисячного рубежу по надоях молока на корову.
   На фермі впроваджено ще одну важливу новинку — почали працювати за прогресивнішою формою організації і оплати праці — за колективним підрядом. Зросли відповідальність і навантаження на доярок. Тепер і Лідія доглядає не 25, а 30 корів.
   Комсомолка Лідія Товстокор живе цікавим, повнокровним життям, її інтереси не обмежуються ділами на виробництві, на фермі. Вже вдруге обрана депутатом сільської Ради. З виборцями завжди підтримує тісний контакт: регулярно звітується перед ними, вивчає їх пропозиції, а потім виступає на сесії чи засіданні виконкому сільської Ради, домагається, щоб ділові пропозиції були перетворені в життя. Бере активну участь в роботі комісії по дотриманню соціалістичної законності.
   Лідії Товстокор комсомольці виявили високе довір’я, обравши делегатом на районну комсомольську конференцію. Сьогодні вона разом з іншими, такими ж юними і дерзновенними, вирішує на конференції, як діяти молоді району, щоб зробити ще вагоміший внесок в успішне виконання завдань, які накреслено XXVII з’їздом КПРС на нинішню п’ятирічку.
   Недавно мав розмову з цією скромною молодою трудівницею. Цікавлюся задумами на майбутнє.
— Що стосується виробничих справ, то маю на меті в нинішньому році значно поліпшити якісний склад свого дійного стада корів з тим, щоб у наступному році одержати на кожну з них не менше трьох з половиною тисяч кілограмів молока. І сумлінно виконувати свої комсомольські і депутатські обов’язки.
Це — благородні діла і помисли Лідії Товстокор.
О. ДЯЧЕНКО. Фото Г. Сироватия.