Чуйко Петро Федосійович (1919-1995) Генерал-майор. Народився Петро Феодосійович 8 березня 1919 року в с.Броварки в бідній селянській родині. Після закінчення Броварківської сільської школи навчався у Харківському педучилищі яке закінчив у 1937 році. По закінченню училища вчителював у рідному селі, навчав дітей фізиці, математиці, малюванню, співам. У 1938 році його призивають на службу до Червоної Армії в 52 окремий саперний батальйон 45 стрілецької дивізії. Після закінчення школи молодших командирів він командир відділення і начальник тракторної 3-причепної електростанції та виконує обов’язки викладача загальноосвітніх предметів для червоноармійців. З 1939 по 1941 рік навчався в Московському військово-інженерному училищі. Одержавши звання лейтенанта інженерних військ, призначається командиром окремого повітряно-десантного саперно-підривного взводу 201-ї повітряно-десантної бригади імені С.М.Кірова. У перші дні Великої Вітчизняної війни взвод потрапив в оточення, з якого зміг вийти через два місяці під Старою Русою і влився до складу 9-ї повітряно- десантної бригади, яка 19 лютого 1942 року, після відповідної підготовки, була перекинута літаками в тил ворога в смоленські ліси. При виході з рейду лейтенант Чуйко був поранений в ногу. Після одужання він призначається інженером 13 гвардійського повітряно-десантного полку 1-ї гвардійської ППД. Визволяв Лівобережну Україну — Полтаву, Кобеляки. З дозволу командування на трофейному велосипеді їде за 120 км до Броварок на зустріч з рідними, яких не бачив 5 років. Одержавши призначення на посаду заступника командира інженерно-саперного батальйону 37- армії, назавжди попрощався з повітряно-десантними військами. Пізніше він став комбатом. Звільняв Одещину, Молдавію, брав участь у Яссо – Кишинівській операції, воював на 1-му Білоруському фронті, звільняв Польщу, брав Берлін. На стінах рейхстагу підполковник П.Ф.Чуйко залишив автограф. Після війни він закінчив військову академію інженерних військ імені Куйбишева, служив командиром полку, бригади, начальником інженерних військ Північно-Кавказького та Одеського військових округів, віддавши військовій службі 40 років. У званні генерал-майора у 1978 році вийшов у відставку. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Суворова, Олександра Невського, „За службу Родине”, трьома орденами Вітчизняної війни, трьома орденами Червоної Зірки, 26 медалями. В останні роки проживав в Одесі. Для молодих воїнів написав книгу “От преграды к преграде”. Рукопис цієї книги подарував музею Броварківської середньої школи. Помер П.Ф.Чуйко наприкінці грудня 1995 року. Похований в Одесі.
Григор’єв В. Роде наш прекрасний. Історія Глобинського району в особах.