Народився Василь Петрович Пушенко 20 січня 1944 року в селі Смотрики Пирятинського району Полтавської області в багатодітній сім’ї колгоспників (був найменшим серед п’яти братів і чотирьох сестер ). Закінчив семирічну школу в Смотриках в 1957 році. Десятирічну освіту здобував у Березовій Рудці, щодня долаючи 5 кілометрів до сусіднього села , а у 1960 році закінчив її з золотою медаллю. Та з села в ті часи щоб стати студентом обов’язково потрібен був робочий стаж і з омріяною вищою освітою довелося почекати, два роки попрацювавши в колгоспі ім. Артема на різних роботах. До Полтавського педагогічного інституту Василь Петрович поступив у 1962 році, а наступного року його призвали до Армії. Служити довелося в Ленінградському військовому окрузі. Після служби – знову навчання на фізико-математичному факультеті вузу. Ще в студентські роки одружився.1969 року Василь Петрович розпочав педагогічну роботу в Броварківській середній школі, викладав фізику, математику і астрономію та був класним керівником 5-А класу. З 1974 року він вже завідуючий учбовою частиною Броварківської середньої школи.
Василь Петрович Пушенко двічі обирався головою Броварківської сільської ради, працював на цій посаді з листопада 1979 по березень 1985 року та з березня 1990 по серпень 1994 року. Згадуючи про свою роботу головою виконкому Василь Петрович розповідав, що відповідати доводилося за все, що відбувалось на території сільської ради, включаючи господарську діяльність місцевого колгоспу «Ленінець», закладів освіти, культури, медицини, правопорядку, при цьому сільська рада майже не мала коштів на забезпечення успішного розвитку сіл. Тому успіх роботи в значній мірі залежала від співпраці з керівниками господарства (бо лише колгосп міг надати кошти для розвитку села) та інших установ села. До складу Броварківської сільської ради під час роботи Василя Петровича головою виконкому Броварківської сільської ради входили села: Броварки, Петрашівка. З 1982 року ще й Кирияківка, Пелехівщина, Вишеньки, Посьмашнівка. В.П.Пушенку довелося працювати разом з головами правління колгоспу «Ленінець» Магдою Г.К. і дещо довше з Прокопенко І.С.. Саме завдяки хорошому взаєморозумінню вдалося багато зробити для розвитку села: як то асфальтне покриття по всіх дорогах всіх населених пунктів, благоустрій сіл, успішна робота об’єктів культурної та соціальної сфери.(На території сільської ради працювала середня школа (з десятирічним строком навчання) в Броварках, восьмирічка в Кирияківці, дитячі садки в Броварках, Кирияківці, Петрашівці (під нього було переобладнане старе приміщення школи); лікарня на 25 ліжок, ФАПи: 2 в Броварках, в Кирияківці, Петрашівці (на початку 90-х років було збудоване нове приміщення), в Пелехівщині, працювала аптека, будинок побуту, відділення «Ощадбанку». В кожному з сіл (крім Посьмашнівкиі Вишеньок) працював клуб, в Броварках – Будинок культури. У Броварківському Будинку культури діяв хоровий колектив (19 серпня 1980 року хоровому колективу колгоспу «Ленінець» Броварківського БК Міністерство культури УРСР присвоїло звання «народний самодіяльний хор»). Крім хорового колективу при Броварківському сільському Будинку культури працювали два духових оркестри (в тому числі дитячий «Гренадьори»), танцювальні колективи, вокально-інструментальний ансамбль,музична школа,обрядовий хор. При Петрашівському клубі працював драматичний колектив. Голова виконкому сільської ради завжди був серед організаторів і безпосереднім учасником всіх свят в селі: відзначенні пам’ятних дат, державних свят, вшануванні учасників Великої Вітчизняної війни, вдів, інвалідів, багатодітних матерів; обрядів: урочиста реєстрація шлюбу, народження дитини, поховання (для останнього була облаштована спеціальна машина, для якої було придбано килими). На територій сільради успішно функціонувало споживче товариство, яке мало на території сільради 10 магазини, де можна було придбати або замовити будь-який товар. За кошти споживчого товариства було збудовано нові магазини: 3 в Броварках (з них 2 в центрі – універмаг і господарський магазин), 2 магазини в Кирияківці, працювали магазини в кожному з сіл сільради , регулярно проводились ярмарки. Працювали лазні в Броварках і Кирияківці.
Всі села сільради були радіофіковані, телефонізовані. Був налагоджений автобусний зв’язок з Градизьком (4 рази в день ходив автобус Бугаївка-Градизьк, 3 рази – автобус Кирияківка-Градизьк), Глобиним (4 рази в день – автобус Броварки-Глобине). Своєчасно оброблялись городи (осіння оранка, весняна культивація, сівба), завозилось паливо. При сільраді працював дільничний міліціонер, діяли загони ДНД (добровільні народні дружини). В 1992 році розроблено документацію на будівництво церкви в Броварках і розпочато її будівництво. Василь Петрович з сумом згадував, що процеси розрухи, що набирали обертів у країні у другій половині 90-х, на жаль, не дозволили здійснити багато задуманого. Так лише в проекті залишились плани побудови консервного заводу в Броварках. Не вдалося ввести в дію вже збудований і обладнаний Будинок ветеранів (хоч вже й були вирішені всі організаційні питання). Не вдалося організувати зону відпочинку в районі Мамичевого ставка (був лише розчищений ставок) та парк відпочинку в центрі Броварок.
З 1994 по 2010 рік працював завучем в Броварківській школі. Разом з дружиною виховали двох дітей, мають двох внуків, правнука. Нині на пенсії. В 2014-2017 роки очолював сільську організацію ветеранів. З 2017 року проживає в Кременчуці.