Перша світова війна – глобальний конфлікт, який відбувся перш за все в Європі, починаючи з 1 серпня 1914 року і тримав до 11 листопада 1918 року. За роки війни загинуло понад 9 мільйонів солдат і цивільних жителів. Конфлікт мав вирішальний вплив на історію ХХ століття.
Мій дід, Мусій Минович Малько, учасник Першої світової війни. Народився в сім’ї вольного козака Мини Федоровича Малька в 1893 році, в селі Броварки. Ріс здоровим, сильним, трудолюбивим, допитливим хлопчиком. Перший клас церковно-приходської школи закінчив з похвальним листом, а також отримав у нагороду цінний подарунок – Євангеліє, яке пізніше постійно читала моя бабуся.
Дуже любив читати, вміло рахував, а ще був закоханий у землю, разом з батьком постійно працював на ній: обробляли, вирощували різні сільгоспкультури.
Коли розпочалася Перша світова війна, дідусь служив у царській армії. Молодий, дужий, зростом 190 см.- справжні гарний козак! Саме таким він і пішов на фронт. Воював у 40 піхотному Коливанівському полку в Галичині і Польщі. Пізніше брав участь у Брусилівському прориві. Дідусь пройшов всю війну і з тяжкими ранами ніг повернувся у рідне село. Медицина тоді була дуже слабкою, тому зі своїм недугом постійно боровся сам.
У 1920 році одружився з Єизаветою Федорівною Тимченко, уроженкою села Шушвалівка. Жили дружно, працювали дуже багато, тому і мала все необхідне. Вирощували хліб та різноманітні культури, поралися біля худоби та птиці. На той час мої дідусь і бабуся мали власну косарку і молотарку. У господарстві були коні, корови, віці, птиця, у часи колективізації все віддали в колгосп. Сам же дідусь працював скотарем, разом з іншими випасав телят у заплавах річки Сули з весни і до пізньої осені. Там же заготовляли і сіно для худоби.
Мої дідусь і бабуся народили і виховали чотирьох синів ( донька померла в роки голодомору). Григорій – офіцер Червоної Армії, загинув у концтаборі від рук фашистів. Іван – офіцер Червоної армії , на радість батькам повернувся з війни живим , згоду будучи в званні капітана, служив на території Польщі. Сергій був вивезений до Німеччини і загинув під уламками заводу під час бомбардування . Мій батько, Петро Мусійович Малько, будучи підлітком під час війни, перебував на Донбасі, де будував укріпспоруди.
Всі синимоїх дідуся і бабусі були гідними своїх батьків, були такими ж сміливими, трудолюбивими, чесними і справедливими.
Довге і нелегке життя прожили мої дідусь і бабуся, адже на їхню долю випало чимало випробувань. Війна, розруха, голодомор, смерть дітей, нелегка робота, тяжкі хвороби… все це вони пережили, зумівши перебороти всі труднощі і негаразди. Дідусь відійшов за вічну межу в 1977 році, а бабуся – у 1975-у.
Ми, внуки, з великою любов’ю бережемо пам’ять про наших предків. Ми щиро вдячні їм за їхню любов, турботу, допомогу, мудрість, щиру посмішку…
Надія Хомець(Малько)
Мусій Малько – стоїть крайній справа.