Книга Івана Андрійовича Вертебного «Хлібороби найвищої проби», видана ТОВ «Кременчуцька міська друкарня» в 2018 році за підтримки рідних та благодійності небайдужих людей. Передмову до книги «Нема нічого над хліб і хлібодара» написав ще один наш земляк, Заслужений працівник культури України І.Бокий. Книга містить безцінний краєзнавчий матеріал з історії нашого району від 40-х років минулого століття до сьогодення.
Окрім особистих спогадів, в книзі зроблено загальний аналіз розвитку сільського господарства району за більш ніж півстоліття, і не лише власного досвіду. Автор згадав чи не кожне господарство району, назвав поіменно не лише керівників господарств , а й кращих рядових працівників сільського господарства.
З наших земляків його уваги удостоїлися головний агроном колгоспу «Ленінець» в 60-і – 80-і роки Д.Мошинець. На 235 сторінці автор пише «Головний агроном колгоспу Ленінець Мошинець Дмитро Іванович віддав улюбленій справі 31 рік , визнаний незаперечний лідер серед колег колишнього Градизького району . Для мене особисто він був авторитетом у повному розумінні цього слова. В той час я починав працювати за спеціальністю на посаді агронома відділку і мав велике бажання вчитися у такого авторитетного спеціаліста. Він немов відчував моє бажання , завжди йшов назустріч, знаходив час дати слушну пораду, виходячи з власного багатого досвіду. Трудівники цього агроформування вирощували високі врожаї всіх культур. В районі був колгосп ХХІІ з’їзду КПРС, який роками вважався відстаючим. Кого тільки не ставили його керівником, навіть із Кременчука присилали очільників. За часів М.Хрущова була мобілізація комуністів на зміцнення господарств, направили пам’ятаю, і другого секретаря Градизького райкому партії Костогриза, і багатьох інших, а результатів – ніяких. А коли Градизький район приєднали до Глобинського, прийняли рішення приєднати відстаючу артіль до колгоспу «Ленінець». Кирияківку з хуторами зробили відділками, а Дмитро Іванович приділив значну увагу саме цьому виробничому підрозділу, тож відділок почав нарощувати показники, і уже через три роки поля відділків урожаями вирівнялися з броварківськими. Тож за своїми якостями грунти не поступалися броварківським , а низьку врожайність отримували через безгосподарність, порушення агротехніки, засилля бур’янів , організаторську плутанину. Ось чого варта одна людина, маючи великий досвід , наполегливість і бажання змінити ситуацію на краще, зможе домогтися успіху.»
Та голова правління в 80-і – 90-і роки І.С.Прокопенко.
Іван Андрійович Вертебний народився в 1935 році на хуторі Пелехівщина Кирияківської сільської ради Градизького(нині територія неіснуючого села відноситься до Броварівської сільської ради Глобинського ) району в родині колгоспників. Навчався в Пелехівщанській початковій школі, Кирияківській семирічці та Шушвалівській середній школі, по закінченні якої вступи до Полтавського сільськогосподарського інституту на агрономічний факультет і закінчив у березні 1958 року з присвоєнням кваліфікації вченого агронома. Отримав призначення в Волинську область і займав посаду головного агронома колгоспу «Більшовик» с.Лаврів Луцького району(10.06.1958-5.02.1959). У зв’язку з укрупненнями колгоспів , повернувся на Полтавщину, де був призначений агрономом відділку колгоспу ім. Ілліча с.Жовнине Градизького району. Після розукрупнення в 1961 році призначений головним агрономом колгоспу ім.Жданова с.Жовнино Градизького району. З серпня 1963 року – інструктор парторганізатор Глобинського парткому КПУкраїни, 1965 – інструктор оргвідділу Глобинського райкому партії.
1965 року закінчив Полтавський державний педагогічний інститут ім. В.Короленка за спеціальністю біологія й основи сільськогосподарського виробництва середньої школи.
1966-1970 – голова колгоспу ім. Котовського С. Землянки
1970 – 1974 – голова колгоспу ім. Горького с. Великі Кринки.
1974 – заступник голови Глобинського райвиконкому
1974-1976 – секретар Глобинського райкому П України
1976 -1993 – голова колгоспу ім.Горького с. Великі Кринки.
1993 -1997 – голова К СП ім. Горького с. Великі Кринки.
Заслужений працівник сільського господарства Української РСР.
Нагороджений знаком Міністерства освіти УРСР «Відмінник народної освіти»
Орденами Леніна, Трудового Червоного прапора, знак Пошани, багатьма медалями ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР.