Село Шушвалівка засноване в кінці XVII століття вихідцями з правобережних хуторів Тарасівка і Чаплище козаками Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку – Шушвалами. Шушвали захоплюють величезні земельні володіння на Лівобережжі Дніпра та Сули. Біля села знаходитимуться такі поселення, як Лебіхівка, Кулішівка, Тимченки, Покотилівка та Магдівка.
Протягом ряду років проводилися обстеження біля Шушеалівки, де особливо інтенсивно йде руйнування високого корінного берега з суглинистими відкладеннями. В результаті обстежень тут було виявлено три пункти зі знахідками палеолітичного кременю, один пункт на, так званому, Шушвалівському острові, біля села відкрито і неолітичну стоянку.
Землі Шушвалівки належали возному Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку Кирияку Олександровичу Бутовському та його дружині Варварі Іванівні, де і був їхній маєток.
З ліквідацією козацького устрою село було віднесено до Мозоліївськсї волості Ґородиськго, а потім Кременчуцького повіту. З 1802 року до Полтавської губернії.
На 1850 рік власницьке і козача село Шушазлівка було розташоване при Гострому озері, за 41 версту від повіту. В поселенні 237дворів з населенням 1398 осіб (жінок – 733. чоловіків – 665). Є православна церква. В кліровій книжці Полтавської єпархії за 1902 рік записано, що „церковь, деревянная, в одной сзязи с такой же колокольней: холодная, построена в 1792 году; церковная сторожка, церковная библиотека; в приходе женская церковноприходская школа — помещается в собственном доме й земское народное училище: земли церковний 10 десятин, в том числе кладбищенской З десятины; жалованья в год священнику 140 руб., псаломщикам 1-му 53 руб., 2-му 30руб. Прихожан 1289 душ мужского пола й 1280 душ женского пола. В приходе хутора: Павловка, Магеровка, Кондратовка, Свитайлово, Хрипков, Тимковские. Священник Владимир Павлов Антоновский. Псаломщики: дьякон Петр Иванов Стефановский й Василий Яковлев Тихонович. Церковный староста Трофим Филиппов Дубинка. Заштатный псаломщик Афанасий Кирилов Зосимович”.
На жовтень 1805 року значиться протоієрей Шушвалівської Свято-Парасківської церкви Йосип Зосимович.
В довідковій кліровій книзі Полтавської єпархії за 1912 рік є такий запис: «с.Шушваловка. Успенская церковь, деревянная, в одной связи с колокольней, холодная, построеннаяв 1862 году; женская церковноприходская школа; квартира священника 4 комнатная, псаломщика 2 комнатная; жалование священику 160 руб, 72 коп., псаломщику 63 руб. 30 коп; ружной земли 33 десятины; прихожан привилиеваного состава 41, мещзн 24, казаков 1970, крестьян 880; деревень 13 от 1 до 5 верст. Священик Владимир Павлов Антоновський, псаломщики Стефан Димитриев Павловский, Василий Яковлев Тихонович; церковный староста Михаил Кириллов Покотило».
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що у Шушвалівці було дві церкви. Свято-Па-расківська і Успенська, одна з них побудована у 1792 році, друга – у 1862 році. Можливо, Свято-Парасківська церква з часом віджила свій вік і почала руйнуватися і тоді у 1862 році було побудовано нову – Успенську церкву. Храмів день у Шушвалівці та в тих поселеннях, що відносилися до приходу цієї церкви, тобто той дань, коли у селі було відкрито церкву, 15, за новим стилем 28 серпня, на свято Успіння Пресвятої Богородиці – звідси і назва «Успенська церква». Це церковне свято встановлено в пам’ять смерті Діви Марії. Урочисті богослужіння в цей день покликані вселити уявлення про небесних покровителів, від яких залежить доля людини.
Цікаво ще й те, що у ніч з 27 на 28 серпня відлітають у вирій лелеки. 27 ще сидять на своїх гніздах та гуртуються у групи, а 28 вже не побачиш жодного птаха.
Місцевість, де знаходилося село Шушвалівка, низовинна і заболочена. Тут було Гостре озеро, декілька боліт та солончаків. Землі, придатної для обробітку, було мало. Шушвалівські козаки вирішують придбати землі в іншому місці, тим більше, що їм за багаторічну службу надавалася земля за їхнім вибором. Сільський отаман Михайло Шушвал облюбував землю на хуторі Тоцьківка (зараз село у складі Бугаївської сільської ради – Авт.), де було всього дві хати. На хутір Тоцьківку переселяється 27 родин із Шушвалівки. У самій же Шушвалівці залишається лише одна родина з однойменним прізвищем. Разом з Шушвалами переселяються на нові землі козаки Пугачі, Ратушні та інші. Козаки Ратушні поселяються між Тоцьківкою і Бугаївкою, тим самим засновуючи тут хутір Ратушнівку. Ще і зараз старожили села одне із сільських кладовищ називають Ратушнівським. Козаки Пугачі засновують хутір Золотопілля, що знаходився, біля Тимошівки. Це переселення було близько 1875 року. Всі вище перелічені хутори ввійшли до Бугаївсько-Тоцьківської козацької общини, що мала 1183 десятини землі (десятина – 1,09 га. -Авт.)
На 20-ті роки XX ст. є дані про священика Української автокефальної православної церкви із села Шушвалівки отця Сулятицького, який у роки Першої світової війни служив капеланом (капелан – військовий священик. -Авт.) Січових стрільців.
7 березня 1923 року було прийнято постанову про ліквідацію повітів і волостей, а замість них створювалися округи і райони, також утворювалися сільські ради. Село Шушвалівка та ряд інших сіл і хуторів було віднесене до Шушвалівської сільської ради Горбівського району Кременчуцького округу Полтавської губернії. У червні 1925 року всі губернії, в тому числі і Полтавську, було ліквідовано, залишилися лиш округи, райони та сільські ради.
По Шушвалівській сільській раді Горбівського району Кременчуцького округу на 1926 рік значаться хутори Кіндратівка (18 дворів, населення 81 чол.), Магдівка (30 дв., нас. 169 чол.), Магерівка (14 дв., нас. 60 чол.), Одарківка (15 дв., нас. 94 чол.), Павлівка(Моцаківка)(37дв., нас. 188 чол.), Рецівка (11 дв., нас. 69 чол.), Світайлово (24 дв., нас.101 чол.), Солодівка (69 дв., нас. 352 чол.), Стасівка (14 дв., нас. 63 чол.), Тимківка {83 дв., нас. 456 чол.), Черепахівка (9 дв,, нас. 40 чол.) та село Шушвалівка {349 дв., нас. 1820 чол.). Всього по сільській раді налічувалось 673 двори з населенням 3493 чол.
28 серпня 1928 року було реорганізовано Кременчуцький округ. Горбівський і Вереміївський райони було розформовано, а натомість створено Жовнинський район, який проіснував до 2 вересня 1930 року. До новоствореного району входило 18 сільських рад, серед них і Шушвалівська. З 1930 року населені пункти Шушвалівської сільської ради було віднесено до Градизького району.
5 травня 1927 року у Шушвалівці народився Анатолій Олексійович Стась, український письменник.
У 1930 -1931 роках у Шушвалівці було створено два колгоспи – “Шлях до соціалізму” та “імені Сталіна”. З 1914 по 1918 роки Російська імперія була втягнута в Першу світову війну. Весною 1918 року Полтавщина була окупована німецько-австрійськими військами, які вели себе тут як окупанти. У шушвалівських плавнях діяв партизанський загін, який вів боротьбу проти німців і австрійців- Командував загоном М.Т.Зосимович. В період колективізації в Шушвалівці (1935 рік(за спогадами багатьох старожилів, радгосп існував уже в кінці 20-х років на початок суцільної колективізації і “розкуркулення”, і саме туди сходилися і з’їзжалися всі хто залишався без дому -прим.) було створено радгосп, який на згадку про цю подію було названо «Червоний партизан». В період колективізації п’ять з одинадцяти хуторів Шушвалівської сільської ради було знищено, інші шість зникли з лиця землі внаслідок створення Кременчуцького водосховища.
Населені пункти Шушвалівської сільської рад й село Шушвалівка, селище радгосп «Червоний партизан» та хутори Магдівка, Павлівка (Моцаківка), Світайлове, Солодівка, Тимківка та Черепахівка (статистичні дані по Шушвалівській сільській раді на 1941 рік. -Авт.) перебували під німецькою окупацією з 16 вересня 1941 року по 27 вересня 1943 року. На фронтах війни загинуло 68 жителів Шушвалівки.
У Шушвалівці народився Герой Радянського Союзу Петро Тихонович Таран. Свій безсмертний подвиг він здійснив 9 травня 1943 року під час прориву укріпленої оборони противника в районі міста Анапа. Ім’я Героя Радянського Союзу П.Тарана в повоєнний період було присвоєно Броварківській середній школі.
На 1950 рік припадає чергова кампанія з реорганізації сільських рад та укрупнення колгоспів. Колгоспи Солодівки, Тимківки та Шушвалівки було об’єднано в один колгосп імені Сталіна з центром у Шушвалівці. В цей період, колгоспи спеціалізувалися, в основному, на вирощенні зернових культур, городини та махорки.
В повоєнний період відроджується село, працює середня школа, радгосп та колгосп. Та нова біда приходить у 1959 році при створенні Кременчуцького водосховища. Затоплено велику площу села, знищено церкву, школу та цілий ряд сільських хат. У 1959 році Соподівку, Тимківку, Черепахівку і Шушвалівку було віднесено до Броварківської сільської ради. 3 1962 року населені пункти Броварківської сільської ради було віднесено до новоствореного Глобинського району.
Проблема підтоплення села залишається актуальною і зараз. Безповоротна втрата земель за рік складає від 3 до 4 метрів берегової лінії, а на окремих ділянках – до 7 метрів. За п’ятдесят років експлуатації рукотворного моря 52 кілометри берегової лінії зруйновано, втрачено тисячі гектарів земельних угідь. У селах Липове, Шушвалівка, Мозоліївка, Пронозівка та інших у воду скочуються навіть житлові будинки та підсобні приміщення.Зараз у с.Шушвалівка Пронозівської сільської ради проживає 259 жителів.
Павло ТКАЧЕНКО, с. Бугаївка («Зоряна криниця», 2012 рік, січень)