Тепер, коли йду на першу молочно-товарну ферму колгоспу «Ленінець» і бачу нові виробничі приміщення, заклопотані обличчя операторів, то обов’язково пригадую іншу картину з недалекого минулого. Одного разу, зібравшись на пункті видачі книг у кімнаті відпочинку, трудівниці якось непевно говорили про механізацію робіт – доїння, годівлю тварин, прибирання гною. Бідкалися при цьому, чи не зменшаться надої, як поводитимуть себе тварини.
Почута розмова стала приводом до наступної бесіди. Підготовку до зустрічі з людьми розпочала з того, що підібрала літературу за професією, сама з нею ознайомилася, щоб потім запропонувати жінкам. І ось прийшла на ферму з бесідою, з книгами. За кілька хвилин трудівниці вже розглядали літературу, шукали в ній те, що їх хвилювало. Так Софія Іванівна Полежай взяла книги «Механізоване доїння», «Ветеринарні поради», Любов Андріївна Вовченко – «Поради дояркам», Надія Тимофіївна Шпаделя – «Довідник майстра машинного доїння». Цього разу ніхто не залишився без таких книг. Домовилися, щоб на черговій зустрічі кожен висловив свої думки з приводу прочитаного.
Не треба було запрошувати трудівниць до розмови, яка згодом відбулася. Відразу видно було, що жінки озброїлися певними знаннями. Вони й так розуміли, що легше буде працювати, але ж турбувала продуктивність корів. Впевненості додала і бесіда, в ході якої використала приклади з досвіду тваринників сусідніх ферм, господарств. Треба сказати, що моє слово в якійсь мірі прислужилося людям. Результати роботи колективу за минулий рік говорять самі за себе. Вперше в господарстві колектив ферми подолав чотирьохтисячний рубіж по надоях молока. А кращі оператори Ніна Іванівна Ломака, Ганна Михайлівна Рогова, Катерина Іванівна Волощук, Надія Тимофіївна Шпаделя виробили на корову від 4576 до 4521 кілограма продукції.
Успіх колектив здобув напруженою працею, тож він радує кожного трудівника і мене, агітатора, закріпленого за цією фермою.
Зараз тваринники складають серйозний екзамен – треба успішно провести зимівлю громадської худоби, забезпечити високу її продуктивність. Досвіду їм не позичати. Варто згадати, що по підсумках Всесоюзного змагання тваринників у зимовий період 1986/1987 років колектив ферми відзначений Почесною грамотою Держагропрому УРСР і республіканського галузевого комітету профспілки з видачею грошової премії. Зимівля худоби – це серйозний екзамен і для мене. Тож стараюся, щоб моє слово було дохідливим, мобілізуючим. Вважаю, що агітатор повинен знати людей, їх характери, запити, і все це враховувати при виконанні важливого громадського доручення.
Двадцять вісім років роботи бібліотекарем набула певного досвіду в ідеологічній роботі, але життя стрімко йде вперед і ставить перед нами нові проблеми. Ось чому регулярно відвідую семінари, які проводить партком колгоспу, а також районні семінари, уважно прислухаюся до порад секретаря парткому нашого колгоспу О.О.Магди, моїх колег з району.
Закінчиться зимівля тваринництва, і тоді вже рідше буду зустрічатися з працівниками ферми. Появляться в мене й інші клопоти. Близько десяти років очолюю ланку службовців села, яка вирощує цукрові буряки. Торік, наприклад, двадцять один член ланки впорав 52-гектарну площу цукристих. Урожай видався на славу – 424 центнери на гектарі.
Члени ланки – працівники будинку культури, лікарні, школи, сільської ради, побутовики – відзначені грамотою правління і профкому колгоспу та грошовою премією. Навіть у гарячу пору догляду за посівами цукрових буряків н забувала про те, що я агітатор. Товариші частенько просили розповісти про новини з преси, висловлювали свої думки, зауваження. Так зав’язувалася бесіда, а в кінці завжди зводилася до наших завдань, до якості роботи в полі, до кінцевих результатів. І, як бачимо, слово допомагає ділу.
С.Малько. агітатор, завідуюча Броварківської сільською бібліотекою філіалом