Любов Іванівна Авраменко (Убійкон) народилася 1 червня 1961 року в селі Броварки Глобинського району в родині колгоспників. З 1968 по 1978 рік навчалась в Броварківській середній школі, з 1978 по 1982 рік навчалась в Полтавському державному педагогічному інституті. По закінченню інституту була направлена на роботу в Радалівську школу в якій до сьогодні викладає українську мову і літературу. Чоловік Авраменко Микола Григорович – викладає історію в Радалівській школі, донька Анастасія – англійську мову в Глобинській гімназії.
Кілька років на сторінці Любов Іванівни Авраменко в соціальній мережі Фейсбук, час від часу почали з’являлись дописи – спогади про дитячі роки, з власними фотографіями ( перегляд яких, можливо, і навіяли ці спомини). Своєю щирістю, гумором, іноді світлим сумом, вони захоплювали друзів і підписників Любов Іванівни, заставляли очікувати нових спогадів. Дехто пам’ятав автора дописів в дитячі роки, декого ці спогади повертали у власне дитинство, дозволяли поринути у власні спогади і пригоди. Аудиторія читачів розширювалась і вже дописи-спогади стали читати не лише друзі та підписники самої Любов Іванівни на Фейсбуці, а й прихильники місцевих краєзнавчих та літературних спільнот у соціальній мережі. Коли оповідок назбиралось досить багато, рідні та друзі ( чоловік, донька і подруга – співучасниця більшості описаних пригод ) вирішили зробити чудовий і оригінальний подарунок до ювілею авторки, видавши її розповіді окремою книгою. Так 2021 року у Новоград-Волинському видавництві «НОВОград» вийшла друком книга Л.І. Авраменко «Оповідки від Любки. Як ми малими були…». Так як друзі дитинства – головні герої «Оповідок…» то й основна присвята книги саме їм: «Справжні друзі – це подарунок долі. З часом їх перевіряють відстані і спогади, адже так багато спільного: високе небо, розкішний сад, зелений луг, теплий ставок, вечір з зорями, аромат матіоли і чорнобривців, сніг лапатий, весна з надією, літо з радістю, осінь з дарами…
А головне – у нас спільна пам’ять про дорогих нам людей!
Дух Дитинства, який оберігає нас десятиліттями, дає нам щастя розуміти один одного за тисячі кілометрів, чути один одного без слів, посміхатися минулому, радіти прийдешньому, вірити майбутньому!»
Книгу складає цикл оповідей-спогадів, ілюстрованих власними фото. Кожна – це мить дитинства. В кожній оповідці – найрідніші та найближчі люди: Бабусі та Дідусі, Мама і Тато, Подруга, з якою поряд ще з тих часів, коли лише стала пам’ятати себе, «брати менші» Грицьки, перша вчителька, шкільні друзі та друзі «вуличні».
Кожна зберігає для нас ті деталі, що вже рідко коли й згадуються в дорослому житті, а після прочитання книги зримо стають в пам’яті: бабусина піч, гойдалка на розлогій шовковиці, чорнильниці невиливайки, повалене дерево, на якому збирались всім кутком, печені на вогнищі картопля та яблука, циган з його «Гей, баби, біла глина!», сушені карасики на горищі. Ніби чуєш голос своєї бабусі та мами «не гупайте», коли вони саджали в піч хліб чи паски.
Кожне слово книги наповнене особливим змістом: веселим, чарівним духом дитинства, любов′ю до родини, до друзів. Розповідь «Оповідок…» ведеться з щирою довірливістю, не нав′язливо, з великим іронічно-усміхненим поглядом на власні дитячі пригоди та вчинки. Книга цікава для дорослих, тому що вони згадають своє дитинство та юність, цікава вона і дітям, адже вони зможуть дізнатись, як раніше жили без соцмереж, комп′ютерів та мобільних телефонів і від цього життя не втрачало своїх фарб, а навпаки – було яскраве, веселе і різноманітне.
Майже зразу по виходу книги відбулася її презентація в Глобинській бібліотеці-філії №1 КЗ «Публічна бібліотека Глобинської міської ОТГ». В бібліотеці панувала тепла, дружня атмосфера, адже зібралися рідні, друзі, колеги Любові Авраменко, які ділилися враженнями від книги, спільними спогадами. Не залишила нікого байдужим розповідь Любові Іванівни про задум написання книги, про те, як писалися «Оповідки від Любки», чому саме така назва книги.
Багато позитивних емоцій від проведеного заходу отримали всі присутні. Музичне вітання від Іванни Гаджеги, вірш від Любові Таборовець та польові квіти від бібліотекарів були приємним сюрпризом для авторки книги. А ще були теплі слова всіх присутніх, квіти, автографи на подарованих книгах від авторки, запашний чай та кава.
Згодом відбулася зустріч з автором книги і в Броварківській сільській бібліотеці.
В залі будинку культури зібралось друзі дитинства Любов Іванівни, читачі бібліотеки, щоб поспілкуватись з нашою землячкою, авторкою книги «Оповідки від Любки», яку частина присутніх добре пам’ятає як Любу Убійкон, а інша частина знає як популярну блогерку, яка публікуючи пости про своє дитинство нагадує кожному «як ми малими були», описує знайомі нам місця і людей.
Зустріч зібрала три покоління та відбулася у форматі подорожі в дитинство 60-70-х. Щоб було легше зануритись в дитячі спогади, присутні переглянули фото презентацію ( серед фото – в тому числі й використані в книзі, адже серед захоплень дитинства авторки була фотосправа, фото виходило не завжди досконале, іноді розфарбоване під кольорове). Цікаво було спостерігати за найменшими учасниками зустрічі, які з цікавістю розглядали речі з дитинства їхніх бабусів та дідусів, співали та декламували, не гірше ніж “подруга на драбині”, ласували смаколиками з дитинства авторки. А ще були спогади, автографи та подарунки для автора і від автора. Бо приїхала Любов Іванівна не з пустими руками – а з книгами, підписаними для кожного з друзів дитинства – героїв “Оповідок…”. Книги з автографами авторки дістались свім присутнім на зустрічі.
