Дитсадок «Веселка»: сучасний стан та перспективи
Дитячий садочок «Веселка» в селі Броварки днями відновив свою діяльність після карантину. Ми завітали до них на гостину, щоб довідатися як працюється працівникам дошкілля. На вході нас зустріли завідувачка Лариса Приступ та медсестра Люба Кривокоченко. Пройдено традиційну процедуру вимірювання температури – і от ми на території дитсадка, щоб побачити на власні очі як налагоджено роботу.
У квітковому царстві
Навкруги буяє квіткове розмаїття: квіти ростуть на клумбах, в підвісних вазонах на фасаді, навколо декоративного басейну, на підвіконнях. Перехопивши наш погляд завідувачка посміхається: «Квіти — це наша родзинка, приклад того, коли вдало поєднується хобі та робота». Якось під час методоб’єднання хтось із гостей сказав слова. які мене дуже здивували: «У вас стільки квітів! Це ж який каторжний труд!» Звичайно роботи багато, але коли любиш квіти, то сприймаєш це як відпочинок». А з яким нетерпінням чекаєш, коли розквітне нова квітка! А квітів у нас багато: крім традиційних чорнобривців, сальвій, хризантем, троянд буяють гібіскуси, бругмансії, катарантуси, петунії, іриси. В невеличкому штучному басейні зеленіє соковите листя якоїсь невідомої рослини. «То ейхорнія, водяний гіацинт» – пояснює завідувачка. Напевне дітям дуже приємно розвиватися і навчатися в такому гармонійному еко-просторі. Оглянувши подвір’я заходимо всередину і продовжуємо нашу бесіду.
Робочі будні дитсадка «Веселка»
Роботу ми відновили 14 липня. Усім необхідним на період адаптивного карантину забезпечені. Завдяки тому, що у нас в групах сучасні одномісні дитячі столики проблем з дистанціюванням вихованців під час занять та приймання їжі не виникає. Меблі, до речі, – це подарунок компанії «Кернел» на 50-річчя садочка. Вибирали їх відповідно до стандартів НУШ, а вийшло що знадобилися в такій надзвичайній ситуації.
Колектив у нас дружний, згуртований. Маємо трьох вихователів Бабич Н.Н, Ізосіну Л.С, та Забару Т.В. Ім допомагають помічники вихователів Годарзешвілі Л. І, Приступ Т.В. Кухар Бабак О.Д готує смачні страви, які подобаються навіть дуже перебірливим дітям, музичний керівник Приступ С.В навчає дітей співу. медсестра Кривокоченко Л.Ю стежить за станом здоровя вихованців. Побутові потреби забезпечують машиніст з прання білизни Сорокопуд О.О, сторож Дубинка С.В. кочегар Покотила В.А.
Наш колектив докладає усіх зусиль, щоб садок був простором всебічного розвитку і дітям було тут затишно та комфортно.
Вихователі навчають не лише традиційним дисциплінам грамоті, математиці, та художньо-зображуваній діяльності, а й практикують з дітьми новітні засоби розвитку. Діти у нас займаються за програмою пісочної терапії.
Пісок – традиційний дитячий простір для ігор. Навіть у 50-х роках коли в дитсадках не було ніяких іграшок, гора піску була передбачена обов’язково. У нас же є стіл для пісочної анімації, різнокольоровий розсипчастий та кінетичний пісок, різноманітні формочки, фігурки для роботи. Дітям дуже подобаються такі заняття. Ми ділимося нашим досвідом – минулого року провели семінар з організації роботи з піском для вихователів району. Також влаштовуємо різні свята. Наприклад, окрім традиційного новорічного ранку робимо для дітей свято Калити. Маємо досвід інклюзії. Кілька років тому серед наших вихованці була дитина з особливими освітніми потребами, тож ми самостійно вивчали методи ефективного навчання.
Минулого року вирішили організувати школу раннього розвитку для мам з малюками від 1 до 3 років. Наші вихователі розробили програму занять. Дуже старалися, адже це і соціалізація малюків і змістовне заняття для мам в декреті. Але відгукнулися лише дві мами, які до народження дітей жили в місті та не мали сумнівів, що заняття з раннього розвитку дитині потрібні. Більшість же висловилися за відкриття ясельної групи. Але через карантин цей задум не вдалося реалізувати, але в майбутньому — плануємо.
Перспективи сільського дошкілля
Але попри те що садок доглянутий, сучасний, затишний, обладнаний усім необхідний і має досвідчених вихователів існує проблема з якою рано чи пізно зіткнуться усі сільські дошкільні навчальні заклади. Це відсутність дітей — наголошує Лариса Дмитрівна. Наразі в садочку дітей не більше 10, а з 1 вересня очікуємо до 20 вихованців.
У цьому році в селі народилося лише четверо дітей. Попередні роки кількість була значно більшою — до 20. Демографічна ситуація стрімко погіршується. Це все наслідок непродуманої соціальної політики в агропромисловому секторі. При сучасних сільськогосподарських технологіях та технічному оснащенні для обробітку землі потрібно все менше і менше робочих рук, а це означає, що молодь не маючи роботи, покидає село. Якщо не буде створено робочих місць скоро наші сучасні й прекрасні дитячі садочки можуть залишитися без вихованців. На жаль, цю проблему ніде не озвучують, ні на всеукраїнському ні на місцевому рівні. І я дуже боюся, що можуть піти шляхом найменшого опору – закриттям. Боюся, що може повторитися ситуація початку 2000-х, адже тоді припинили роботу майже всі дитячі садки Глобинського району. Була втрачена їхня матеріальна база, але найгірше – втрачені висококваліфіковані кадри. На той час я була керівником метод об’єднання Градизької зони, тож добре знала ситуацію та була знайома з завідуючими та вихователями. Добре пам’ятаю, як 20 років тому ходила по провладних кабінетах намагаючись перешкодити закриттю садочка в якому тільки-но був зроблений ремонт і відкриття якого з нетерпінням чекали 20 дітей. Від мене відмахувалися, як від набридливої мухи. А дехто прямим текстом говорив: «Кому ви потрібні зі своїм садком?». Пам’ятаю, як розплакалась на прийомі у тодішнього голови райкому, розповідаючи про ситуацію з дитячими садками. На той час майже всі вони були закриті й перебували в занедбаному стані. Особливо боліла душа за новозбудовані садочки сіл Бугаївка та Липове. Наслідки цієї безглуздої політики не забарилися. У нас в Броварках трагічно загинула маленька дитина, яка залишилась без нагляду дорослих. Гадаю, це зіграло не останню роль у тому, що наш дитсадок відкрився одним з найперших у 2003 році.
Тож будемо сподіватися, що влада не повторить колишніх помилок у сфері дошкілля. Але можливо вже зараз треба думати про інші форми роботи, або взагалі перепрофільовувати дошкільні заклади у дитячі центри, чи центри художньо-естетичного розвитку для дошкільнят та молодших школярів. Тому ця проблема потребує обговорення.