Енцеклопедичний довідник «Полтавщина» стверджує, що Броварківський народний хор створено в 1974 році, звання «народний» присвоєно в 1980. Першим керівником був М.І.Копил, з 1983 – В.М.Заремба, з 1986 – Г.Л.Плиска. Учасник багатьох обласних, республіканських та всесоюзних фестивалів, оглядів-конкурсів художньої самодіяльності, республіканського свята «Співоче поле». Відзначений багатьма дипломами, грамотами».
Та за спогадами, у Броварках хор було створено майже зразу після відкриття нового будинку культури в 1967 році. Керували ним Буряк Г., Тонкошкур О.П., Павлінський ?? . Всі вони приїжджали на репетиції з Градизька, Світловодська. Серед активних учасників художньої самодіяльності в кінці 60-х на початку 70-х були Шадрін Катя, Парафило Софія, Волос Григорій, Бабак Тоня, Никопоненки Микола і Надія, Білаші Андрій і Ніна, Коноваленко Володимир, Малько Михайло і Лідія , Бабак (Коваленко)Наталія, Діброва(Овчаренко) Ніна. Солістами були Черепахін М.І ., Никопоненко М.. Баяністом був Новицький Михайло Антонович.
Репетиції були не регулярними, здебільшого при підготовці до свят.
А от з 1974року, коли в Броварківський будинок культури було призначено молодого спеціаліста Копила М.І. репетиції стали регулярними і систематичними. Кістяком хору окрім попередніх учасників і старшокласників стали молоді сімейні пари : Олексій і Варвара Подорожні, Лідія і Володимир Маньки, Галина і Анатолій Мальки, Денисенки Варвара і Віктор та багато інших. Розширився репертуар хору в який ввійшли народні пісні «Ой зійди, зійди ясен місяцю..», «А в Ярини за двором», «Ой ходить сон біля вікон» та ін.. Невдовзі в хорі виділилась фольклорна група і в ній тріо О.Удова, С.Парафило, Л.Манько та дует О.Удова, С.Парафило. Солісти Коваль А.К., Никопоненко М. ,Маркобог В. І., Залюбовська Л., Денисенко В.М.
Хор стає постійним учасником районних та обласних оглядів, конкурсів, завойовуючи дипломи лауреатів та переможців.
1975 рік – участь в районному фестивалі сільської художньої самодіяльності.
1976 рік – дипломанти першого Всесоюзного фестивалю творчості трудящих.
1979 рік – на огляді творчих досягнень сільської художньої самодіяльності, присвяченого 320-ій річниці возз’єднання України з Росією, хоровий колектив завоював диплом І ступеня, жіноче фольклорне тріо – диплом ІІ ступеня, чоловічий вокальний ансамбль механізаторів – диплом ІІІ ступеня, танцювальний колектив – диплом ІІІ ступеня.
19 серпня 1980 року хоровому колективу колгоспу «Ленінець» Броварківського будинку культури Міністерство культури УРСР присвоїло звання «Народний самодіяльний хор».
Районна газета «Зоря комунізму» в ті дні писала: «Відкриваючи торжества голова виконкому сільської ради Василь Петрович Пушенко відзначив, що добрі пісенні традиції на землі Лисенка, на землі Георгія і Платона Майбород, на землі Білаша живуть і розвиваються. Це засвідчують розквітлі таланти.
А потім зал довго аплодував , коли завідуюча відділом народної творчості і культурно-освітньої роботи Надія Євгеніївна Гордєєва повідомила про присвоєння хоровому колективу колгоспу «Ленінець» Броварківського сільського будинку культури звання «Народний самодіяльний хор». Вручаючи посвідчення, вона поздоровила самодіяльних митців, подякувала їм за пісню і працю, побажала нових творчих злетів. Багато хороших і теплих слів – поздоровлень і побажань – виголосили завідуюча відділом пропаганди і агітації райкому Комуністичної Партії України Лідія Василівна Дудник, завідуючий відділом культури райвиконкому Іван Андрійович Лоза, який вручив групі аматорів грамоти від виконавчого комітету районної Ради народних депутатів. І винуватці торжества , і всі присутні з невимовною радістю слухали секретаря парткому колгоспу Олександра Олександровича Магду, коли той читав вітальні телеграми – від композиторів Георгія і Платона Майбород, від правління Музичного товариства УРСР. Останню підписали Микола Кондратюк, Анатолій Авдієвський, Віталій Кирейко та інші визначні діячі музичного мистецтва.»
Це була визначна подія в житті всього села. Були придбані нові сценічні костюми , завдяки допомозі знаменитих земляків – братів Георгія та Платона Майбород. Слава Броварківського народного хору вийшла за межі села, району. Хор стає постійним учасником обласних концертів.
В кінці 1980 року обласна газета «Зоря Полтавщини» писала : « Самодіяльний народний хор Броварківського будинку культури під керівництвом М.Копила натхненно виконав пісню А.Авдієвського і М.Сингаївського «Величальна партії». Потім звучали пісні «На Волжском берегу» композитора А.Чернишова і «Зійди та зійди, ясний місяченьку». Добрий початок задав тон всьому концерту…»(В.Іванченко «Їм аплодувала Полтава»).
1983 рік став трагічним в історії хору. В розпалі життя , таланту , можливостей обірвалося життя керівника хору Копила М.. Звістка про трагічну смерть талановитого фахівця приголомшила все село. Висловлювалися побоювання, що зі смертю керівника перестане існувати і хор. Та співаки одностайно вирішили зберегти колектив , як увічнення пам’яті Миколи Копила. Керівництво хором доручили Василеві Зарембі , який до цього був баяністом СБК.
«Слухаючи виступ Броварківського народного хору ніби відчуваєш друге його народження. Приємно, що цей самобутній колектив подолав тимчасові труднощі і знову займає одне з провідних місць серед аматорських колективів району. Його багатий репертуар задовольнить смаки навіть найвибагливішої аудиторії.» ( С.Безверхий «Творчість – миру»// Зоря комунізму .- 1986.- 20 лютого) . В 1986 році народний хор очолив зрілий і досвідчений фахівець Плиска Григорій Леонтійович (оскільки він проживав у Глобино, колгосп забезпечив його підвезення на репетиції). В хор приходять нові молоді учасники: Магда Олександра, Парафило Олена, Рясики Василь і Людмила, Парафило Ольга, Бабенко Надія та ін..
Перша половина 90-х років ознаменувалась здобуттям Україною Незалежності та підйомом національної самосвідомості, ще не був знищений той великий потенціал набутий за останні роки, покращено фінансування. В СБК – відзначення пам’ятних ювілейних дат в яких приймають участь аматори з усього району.
1993 – вшанування пам’яті композиторів земляків Платона Іларіоновича та Георгія Іларіоновича Майбород «Ось де люди наша слава , слава України» На сцені самодіяльний народний хор Броварківського будинку культури (керівник Г.Плиска) . Могутньо і велично звучить пісня «Згадай рідний край», яку Платон Майборода написав разом з поетом М.Ткачем.
Справді талановито співають солістки цього хору Софія Парафило та Олександра Ганжа. Їм обом цими днями іменини… А скільки любові вклав сімейний ансамбль Маньків з Броварок , щоб передати тепло і ніжність «Пісні про рушник»…( В.Покотило «Ось де люди наша слава, слава України…»//Зоря Придніпров’я .-1993.-1 грудня)
В 1995 році відмітили 25-річчя існування Броварківського хору і 15 –річчя як він носить звання народного. Це звання колектив неодноразово підтверджував не лише на районній, а й на обласній сцені.
«За час існування хору його учасниками було більше 200 чоловік . 138 з них прибули того святкового вечора на торжества з нагоди ювілею. Нині в хорі приймає участь 35 чоловік.
Серед запрошених ветеранів було подружжя Віктора Михайловича і Варвари Василівни Денисенків , Олексія Мусійовича та Варвари Павлівни Подорожніх , які в свій час дарували людям пісні зі сцени. Їхні добрі традиції сьогодні продовжують Софія Парафило, Лідія Манько, Катерина Притуп, Катерина Залюбовська, Анатолій Коваль, Іван Покотило, Григорій Мошляк, Лідія Покотило, Олександра Ганжа, Наталія Славута, Микола Никопоненко, та ін..
Гідно продовжують славу ветеранів і мають понад 10 років стажу в хорі Віктор Вдовенко, Олександра Магда , Олена Парафило , Олександр Борець, Любов Покотило, Ольга Парафило, Галина Кравченко. Ніколи не забудуть учасники хору талановитого, нині на жаль покійного, Миколу Івановича Копила, свого колишнього керівника, який доклав багато уміння і старань, щоб хор носив звання народного. Сьогодні з колективом працює Григорій Леонтійович Плиска.
Щоб народний хор жив, продовжував свої традиції, одного старання людей замало. Їм завжди потрібна і матеріальна і моральна підтримка, яка приходить вчасно від правління колективного сільськогосподарського підприємства «Ленінець», де головує Прокопенко І.С. (Лаціс Л. «Є в Броварках народний хор»// Зоря Придніпров’я. – 1995.)
«Вже більше десяти років з Броварківським хоровим колективом працює людина , до глибини душі закохана в пісню , яка всю себе віддає служінню музі , це Григорій Плиска. Вже третій раз підряд броварківці підтверджують високе звання. І веде їх від перемоги до перемоги добрий наставник Григорій Плиска. І завжди поруч з ним його щирий друг, чудовий музикант Анатолій Москаленко… Дві години тривав концерт самодіяльних артистів присвячений пам’ятним датам … На сцені Броварківського будинку культури панувало високе мистецтво. Зі щирими словами привітання до хористів звернувся заступник голови районної ради народних депутатів В.М.Григор’єв. Завідуючий райвідділом культури Деренко І.М. сердечно подякував сільським артистам за доставлену насолоду і побажав щоб їхні пісні співали і прийдешні покоління. Хвилюючим був виступ голови Броварківської сільської ради народних депутатів О.О.Магди. Від імені всіх жителів села Олександр Олександрович звернувся до співаків із закликом берегти пісню! Потім під бурхливі оплески глядачів вручив колективу Книгу Пошани в якій буде писатись історія Броварківського народного хору, буде згадано поіменно всіх її учасників . Закінчується концерт. На сцену піднімається голова сільради О.О.Магда, голова правління КСГП «Ленінець» І.С.Прокопенко. Вони вручають всім учасникам концерту , не обминаючи наймолодших , грамоти , подарунки… (С.Безверхий «З піснею живеться веселіше»// Районні вісті,-1995.)
Нажаль друга половина 90-х років стала надзвичайно тяжкою для роботи БК. Ще збирались на репетиції залишки народного хору. Керівник народного хору Плиска Г.Л. і баяніст Москаленко В.П. ,яких все ще підвозили колгоспним транспортом на репетиції, тримались здебільшого на великому творчому ентузіазмі , готуючи колектив до виступів здебільшого до районних заходів, часто отримуючи оплату з великим запізненням( як до речі і всі в той час). Хор приймає участь в районному святі «Пісенне джерело» на горі Пивиха в Градизьку (2001-2005 роки під керівництвом Г.Л. Плиски) в складі зведеного хору. В 2005 році художнім керівником хору стає Плечко Ольга Василівна(Дубинка). На жаль звання народного , яке ще авансом зарахували через кілька років, утримати молодому спеціалісту не вдалося. Учасники хору з великим досвідом вже не могли співати за віком, а нових учасників набрати та утримати без матеріального заохочення, яке було повністю відсутнє, не вдалося.
