Георгій Іларіонович Майборода.
Платон Іларіонович Майборода.
Ці люди посідають чільне місце в нашій духовності, в світовій музичній культурі. Без них сьогодні неможливо уявити українську національну музичну скарбницю.
Вони обидва народилися першого зимового дня, з різницею в п’ять років. Ранувато пішли з життя, у розквіті творчих сил. Сьогодні Георгію Іларіоновичу виповнилося б 80 років, Платону Іларіоновичу — 75. З нагоди цих ювілеїв минулої суботи на батьківщині композиторів відбулися урочистості — велике музичне свято, яке засвідчило любов і шану земляків до видатних митців.
…Степова Пелехівщина. Це тут у селянській родині Майбородів народилися колись сини, яким судилося в майбутньому стати величними постатями в музичному мистецтві. А за селом — на семи вітрах— кладовище. Тут спочивають вічним сном рідні Г. І. та П. І. Майбород. Сюди автобусом і прибула делегація, щоб вшанувати пам’ять тих, хто дав світові цих двох велетів. В складі делегації — керівники району, представники з Полтави, керівники села Броварки, місцевого КСГП «Ленінець», дівчата в українському національному вбранні.
Скромна металева огорожа, а за нею — могилки. Остання з’явилася тут взимку 1981 року – коли померла Дарія Єлисеївна — мати композиторів. Доживала вона віку в Києві, а синам заповіла, щоб поховали її в рідній Пелехівській землі.
Прибулі кладуть на гранітні надмогильні плити букети живих квітів – червоні і білі гвоздики. Хвилиною мовчання вшановують пам’ять померлих.
А в цей час до Броварківського сільського Будинку культури сходяться і з’їжджаються люди. Всіх запрошують оглянути виставку народних умільців, яка розгорнута у фойє. Тут і диво килими, і барвисті рушники, і різні вишиванки… Особливу увагу привертає портрет Т. Г. Шевченка. Оглядаєш все це і радієш: ні, не міліє криниця нашої духовності.
Тут і книжкові виставки, присвячені ювілеям Г. І. та П. І. Майбородів. Монографії про композиторів, їхні автографи, альбоми, газетні публікації. І останній номер «Зорі Придніпров’я», де надруковано нарис В.Ярошевського «Пісня почалася з Пелехівщини».
По-святковому, в українському національному стилі оформлено сцену Будинку культури. Гарно виконані портрети ювілярів. А біля них цифри – «80» і «75».
І ось в переповненому залі розлого лине мелодія «Пісні про рушник». Розпочинається літературно-музична композиція. Її ведуча – Наталія Славута. Забігаючи наперед слід сказати, що вона успішно справилася з відведеною їй роллю на цьому вечорі.
Прийдіть до мене, кароокі дні,
Де білий світ стеливсь, а при мені
Дитинство билось, літо йшло на мене,
Мій кучерявий, мій вкраїнський клене!
Кого я ждав, кого забуть не зміг,
Ти 6ув за свідка листям на поріг.
Благослови ж мої діла й понині,
Мій незабутній клене при долині.
Прозвучали поетичні рядки, які Андрій Малишко присвятив своєму побратиму Платону Майбороді. Вони прозвучали, наче теплий і ніжний спомин про композитора-пісняра.
Потім ведуча, представивши присутнім гостей вечора, надала слово представнику Президента України в нашому районі В. М. Солошенку.
— На Глобинщині,— говорить Віталій Максимович, — встановилася добра традиція — вшановувати таланти діячів літератури і мистецтва. Торік ми широко відзначили 150-річчя з дня народження соловейка української музики Миколи Лисенка, який народився у Гриньках. Нещодавно відзвучав дзвінкоголосою піснею золотий ювілей співачки Раїси Кириченко (родом з Корещини нашого району). Запам’ятався нам і творчий звіт композитора Олександра Білаша, уродженця Градизька. А сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати талант двох солов’їв з Пелехівщини — композиторів Георгія та Платона Майбородів. Їхня музика — це надбання світової культури. Ми раді, що наша глобинська земля щедра на людей, які є гордістю нації, гордістю українського народу. Нехай же музика Майбородів, – звертається до присутніх В. М. Солошенко, надихає вас на добру працю, додає сил і енергії, віри в те, що ближчим часом настане краще життя. Здоров’я, щастя і наснаги усім вам!
Тепле слово про талановитих композиторів виголосив і завідуючий сектором облдержадміністрації Богдан Андрійович Теребецький. Він висловив надію, що нові покоління примножать музичну славу Глобинщини.
І вже пізніше, ніби живе підтвердження цих сподівань, прозвучали на вечорі виступи зразкового дитячого духового оркестру з Гриньок (керівник Іван Олійник) та хорового колективу Глобинської дитячої музичної школи (керівник Зоя Назаренко).
Ведуча розповідає про життєвий і творчий шлях композиторів Майбородів. І в цю розповідь органічно вплітаються музичні мелодії, які по праву вважаються народними. Саме такою є пісня П. Майбороди «Де ти, моя стежино?» на слова Андрія Малишка. На сцені — самодіяльний народний хор Броварківського сільського Будинку культури (керівник Григорій Плиска). Могутньо і велично звучить пісня «Згадай рідний край», яку Платон Майборода написав разом з поетом Михайлом Ткачем. Вона присвячується Георгію Майбороді.
Справді талановито співають солісти цього хору Софія Парафило та Олександра Ганжа. Їм теж обом цими днями іменини. І як було доречно, коли на сцену вийшов завідуючий відділом культури райдержадміністрації Іван Микитович Деренко, поздоровив співачок, вручив їм квіти, побажав, щоб і надалі їхній голос линув дзвінко і мелодійно, звеселяв людей.
Пожвавлення в залі викликала розповідь пелехівця Дмитра Олексійовича Діброви, однолітка Платона. Їхні садиби були поруч, здружилися хлопці з раннього дитинства. Про різні пригоди кумедні історії повідав присутнім Дмитро Олексійович. Скажімо, якось удвох вони сторожували вночі баштан. Поснули в курені, а прокинулися на конюшні в жолобі. То дядько Іларіон трохи провчив «пильних» сторожів.
І знову зринає мелодія. Така мила і всім знайома:
Ти течеш віки, Дніпре, серцю милий,
Води широкі, ясна далина…
Любимо тебе, як батьки любили…
А скільки любові вклав сімейний ансамбль Маньків з Броварок, щоб передати тепло і ніжність «Пісні про рушник».
Здавалося, тісно в залі для мелодії, коли юні музиканти з Гриньок грали «Вчителько моя» та «Знову цвітуть каштани». І пригадалося, як одного разу представник з області сказав, почувши гру цього оркестру. «Ми навіть в Полтаві не можемо організувати такого колективу».
Наче життєдайне джерело одна за одною ллються пісні Майбородів, українські народні пісні. Добре виступили і святилівські козаки, маю на увазі самодіяльний народний хор Святилівського сільського Будинку культури (керівник Василь Заремба). Приємно, що і сам голова тамтешнього господарства Олександр Погребняк співає в хорі.
Солістка, учителька з Жуків, Тамара Балакар порадувала всіх романсом Георгія Майбороди «Запливай же, роженько», її, як і інших виконавців, глядачі обдарували щирими оплесками.
А ще на святі було багато квітів, їх підносили діти співакам.
У цьому газетному звіті немає можливості згадати поіменно всіх, хто підносить талант славетних братів-композиторів. популяризує серед народу Майбородівські твори. Всім їм спасибі за цей вечір, за подаровану пісню.
На закінчення урочистостей виступив зведений хор (броварківці і святилівці). «Козацькому роду нема переводу» — то ніби гімн нашій славі, славі України.
А розходилися люди під мелодії дитячого оркестру з Гриньок. І ще довго линула пісня над селом. Невмируща пісня — душа нашого народу.
Колись Андрій Малишко, звертаючись до Платона Майбороди. написав ось ці віршовані рядки:
То не легко, друже, в суєслов’ї.
Де складна і де терниста путь,
Дати пісню з крові, із любові,
Що її сніги не заметуть.
Так, Майбородівські мелодії непідвладні часові. В них щаслива і неповторна доля.
Василь ПОКОТИЛО. Пелехівщина – Броварки – Глобине.