Кінець травня , початок червня в Броварківській сільській бібліотеці ,вже традиційно, – час екскурсій , бібліотечних уроків і лялькових вистав. І цього року до бібліотеки ,впродовж двох тижнів, завітали учні другого, п’ятого, шостого, сьомого та десятого класів зі своїми вчителями . Хоч час для відвідин бібліотеки був обмежений, школярі встигли познайомились з новими книгами, позмагались у знанні казок (відео-вікторина «Казка за підказкою», вікторина «Літературний єралаш») та приказок (вікторина «З криниці народної мудрості») , у вмінні скласти «Літературний бутерброд», відповіли на питання тесту «Який я читач?» . На бібліотечних уроках другокласники дізнались, як рукопис стає книгою, семикласники познайомились з особливостями розстановки фонду художньої та науково-пізнавальної літератури в бібліотеці , восьмикласники мали можливість попрацювати з довідковою літературою (словники, довідники, енциклопедії) , десятикласники відкрили для себе різноманіття книжкових видавництв України та професій затребуваних у видавничій галузі.
З цікавістю учні переглянули відео про Броварки – «Серед степів село моє чудове» та Петрашівку – «Найрідніше місце в Україні , край , де народились ми» , які підготували їхні товариші на обласний конкурс «Полтавським краєм – на вітрилах часу» .
А ще червень традиційний місяць лялькових вистав у бібліотеці. Ось і цей рік не став винятком. Учасники лялькового гуртка «Сонечко» , що вже більше десяти років працює при Броварківській сільській бібліотеці , підготували і показали аж дві вистави.
Виставу «З вогнем жартувати не варто» готували в пришкільному таборі .
У будиночку де поселилась Мишка (Парафило Наташа) і Жабка (Сошенко Валерія) спалахнула пожежа, бо Жабка бавилась із сірниками. Та завдяки старанням Зайчика (Кайстро Ліза), який приніс воду, Вовчика (Скриль Вадим) з піском та Ведмедика (Олійник Діана) з вогнегасником , пожежу вдалося погасити.
“Десь у полі , біля лісу , хатка стоїть …» – розпочинає виставу Казкарка Мацак Віка, показуючи на хатинку, яку тримала Мирошниченко Таня. На ширмі з’являється Мишка, Жабка з сірником , і вже в віконечку хатки з’являється дим , а тоді й вогонь. А ось по черзі з’являються звірята і спільними силами гасять вогонь. Школярі , які відвідують пришкільний табір відпочинку , схоже добре знають , як поводитись з сірниками, щоб не сталося пожежі, та й вистава нагадала про правила протипожежної безпеки , бо на питання ведучої Левінзон Лілі хором обіцяли не гратися з вогнем, відповідали чим гаситимуть пожежу та на який номер телефонуватимуть , коли погасити пожежу власними силами не вдається. Хочеться вірити , що школярі будуть обережними влітку і веселі розваги та відпочинок не обернуться бідою.
Виставу за казкою Олексадра Хоменка «Чи буває зима?», готували в бібліотеці. Кожен день поспішали на репетиції сестрички Наташа і Валя Парафило , Петраш Ліза і Кайстро Ліза, Дубинка Ліда , Минько Аня. Підготовка вистави це не просто ігри з ляльками (хоч і це також), а ще серйозна праця над текстом, вимовою, інтонацією, а ще біль в руках, які під час репетиції доводиться довго тримати піднятими вгору, треба, щоб лялька рухалась, відкривала ротик в такт словам… Це лише хто не пробував виступати у виставах – то думає, що ми лише ляльками бавимось.. А хвилювання перед виставою… Коли ніби все добре знаєш, вночі розбудять – розкажеш. А чим ближче виступ – тим страшніше стає. І глядачі довго не йдуть, і страшно, що слова всі вилетять з голови, чи лялька не слухатиметься.
Ведуча Кайстро Ліза розпочинає розповідь про Мишку, яка збирала в полі колоски,щоб зробити запаси на зиму. По дорозі додому їй зустрівся Їжачок . І ось на ширмі над декораціями пшеничного поля з’являється Мишка (Парафило Наташа) , а назустріч їй прямує Їжачок (Петраш Ліза) . Почувши від Мишки, що та взимку буде пиріжки пекти з зерна ,що назбирала в полі, Їжачок дивується і не може зрозуміти , а що ж то таке – зима? І як таке може бути ,щоб у лісі ні ягод, ні грибів не було? Не вірить Їжачок ,що так буває. Та й Рак (Парафило Валя) ,що простував їм назустріч, теж виявляється нічого не чув про зиму, а слова Мишки про те, що взимку вода замерзає і стає твердою, викликає лише сміх і глузування. І Зозуля (Дубинка Ліда) теж про зиму ніколи не чула. Ну ніяк не може Мишка пояснити, що таке зима, ніхто не хоче їй вірити, так їй досадно і образливо, аж до сліз. І лише стара мудра Сова (Минько Аня) ,що дрімала в дуплі, змогла пояснити Їжачку , Раку і Зозулі, чому вони ніколи не бачили зими, і присоромила , що вони повелися негарно, глузуючи з Мишки. Як і годиться – в казки хороший кінець . Всі попросили вибачення в Мишки, а вона їх запросила на пиріжки .
І учні з пришкільного табору, і вихованці дитячого садка «Веселка» захоплено аплодували артистам.
Курочка С.Д. – бібліотекар Броварківської сільської бібліотеки.