Магда Гнат Кузьмич (1919-1985).
Заслужений працівник сільського господарства України. Голова колгоспу “Ленінець” ( села Броварки, Петрашівка, Кирияківка ) з 1968 по1980 рік.
Народився Магда Гнат Кузьмич 20 грудня 1919 року в селі Шушвалівка в сім’ї селянина. Батько – Кузьма Іларіонович мав пасіку, займався садівництвом, виноградарством. Любов до землі, до роботи на ній передав і сину. Мама Магда (Кривенко) Олена Степанівна була родом з багатодітної заможної козацької сім’ї з хутора Моцоківка. Кузьма Іларіонович і Олена Степанівна виростили трьох дітей. Після закінчення семи класів Шушвалівської школи Гнат Кузьмич навчався в Кременчуцькому технікумі механізації сільського господарства, по закінченню якого став механіком (1939 рік). Цього ж року зарахований спочатку курсантом 2-го запасного танкового полку, а потім Ленінградського технічного училища. Брав участь у Другій світовій війні. Після демобілізації працює на Донбасі на Торезькому заводі ім. Ворошилова, потім у Краматорській МТС. У 1948 році повертається в рідне село і працює спочатку секретарем, а потім головою Шушвалівської сільської ради. З 1956 по 1959 рік він заступник голови місцевого колгоспу. В зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС і затопленням села Шушвалівка, переселився у с.Броварки, де працював парторгом місцевого колгоспу «Ленінським шляхом» (з 1963 року «Ленінець»), заступником голови колгоспу (з 1957 по 1967). 12 лютого 1968 року його обрано головою правління колгоспу «Ленінець». Колгосп «Ленінець» на той час багатогалузеве господарство зерново-буряківничого і молочно-тваринницького напряму. В кінці 60-х на початку 70-х років в колгоспі вирощувались зернові культури (пшениця, ячмінь, просо, кукурудза), цукрові буряки, овочеві культури, тютюн, квіти, коноплі і т.д.. Колгосп мав великий фруктовий сад. Було розвинене тваринництво: вирощували велику рогату худобу, свиней, овець; птахівництво ( гуси, качки, кури). Очолюване Гнатом Кузьмичом господарство було одним з кращих у районі. Тут освоювалися передові методи господарювання, одержувалися високі врожаї зернових та технічних культур, розвивалося високопродуктивне тваринництво. Збудовано нові приміщення тваринницьких ферм, механічну майстерню, авто гараж, млин, олійницю ( ще довгі роки якість броварського борошна і олії цінувалась далеко за межами району).
Колгосп мільйонер вкладав кошти не лише в розвиток власного господарства, а й у соціальну сферу села: було прокладено 17км шляхів з твердим покриттям. Розпочато роботу новозбудованого колгоспного дитячого садка (Броварки,1968 рік ), збудовано будинок культури ( у селі Броварках, де знаходиться правління артілі), клуб у селі Петрашівка, нове приміщення середньої школи (Броварки,1974 рік) (Гната Кузьмича нагородили Грамотою Міністерства освіти УРСР за допомогу в підготовці школи до 1974-75 навчального року), їдальню, готель, три магазини, дві лазні, пожежне депо. Господарство матеріально забезпечувало розвиток фізкультурно-спортивного руху ( футбольна команда села в 1971 році була чемпіоном району), культури села (хор Броварківського будинку культури першим у районі за високу виконавську майстерність здобув високе звання народного).
Зведено Меморіальний комплекс: Братська могила двох радянських воїнів танкістів, загиблих в 1943 році при визволенні села від німецько-фашистських загарбників (між Лебехівкою і Магдівкою, перенесене поховання), і пам’ятник воїнам односельцям, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Роботу господарства, високі здобутки колгоспу часто освітлювала на своїх сторінках районна та обласна преса, навідувалось і телебачення.
Завдяки високим показникам роботи багато працівників колгоспу «Ленінець» було нагороджено орденами і медалями.
Сам Гнат Кузьмич нагородженийтрьома орденами Трудового Червоного Прапора. А в 1980 році Указом Президії Верховної ради Української його удостоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства Української РСР».
Разом з дружиною Наталією Корніївною виростили двох доньок Лідію і Надію, обидві здобули професію вчителя.
В 1980 році Гнат Кузьмич Магда досяг пенсійного віку і залишив роботу в колгоспі. 15 квітня 1987 року після хвороби Гнат Кузьмич помер, похований на місцевому ( Шушвалівському) кладовищі.
