Коли на землі розкошує літо і заливає все навкруги щирим золотом — приходить 19 серпня. Тоді в повітрі по-особливому пахне яблуками, грушами та сливами, наливається сонцем і соком виноград, рум’яняться грона горобини. А православний люд відзначає Преображення Господнє, яке в народі називають Яблучним Спасом. У храмах освячують яблука й мед, а пасічники – ще й вулики перед настанням холодів, щоб бджоли добре перезимували. А ще 19 серпня в Україні святкують найсолодше зі свят – День пасічника.
А чи доводилося вам прекрасного літнього дня побувати на пасіці? Це дивовижне місце, де завжди панують тиша і спокій, гудуть бджоли, пахне квітами, травами і медом. Тут ходять неспішно, говорять неголосно, тут відчуваєш умиротворення… Провівши на пасіці деякий час, починаєш розуміти: у природи треба вчитися мудрості, постійності і справедливості.
Володарі цього Медового царства, пасічники, – люди особливі, різні за віком та характерами, але дружба з бджолами накладає на них особливий відбиток, вони відрізняються винахідливістю і кмітливістю. Кажуть, такі люди і менше хворіють, і довше живуть. На пасіці легко дихається, і по-чуваєшся молодим та здоровим. Зникає втома, знімається напруження. Тут і час спливає, наче мить одна…
Вже 20 років поспіль займається медовою справою і зустрічає це особливе свято и пасічник з неповторного і мальовничого села Броварки Сергій Олексійович Удова.
Сказати, що Сергій Олексійович любить свою справу, нічого не сказати, в!н ТУ просто обожнює, живе нею і дихає, присвячує весь свій час. А ще стверджує, що пасіка відволікає від рутини, адже це одночасно і приємна робота, і цікаве хобі.
Стати пасічником Сергію Удові подружки-бджілки «рекомендували» і пророкували дуже давно, коли хлопчику було всього два роки…
Якось малий Сергійко, гостюючи у дідуся з бабусею в Бугаївці. вирішив ближче познайомитися з дідусевою пасікою, привітатися з бджілками. Йога дід. Олексій Миколайович Магеря, був знаний у ті часи на всю округу пасічник. Тож онук, озброївшись величезною палицею, вирішив трішки потривожити те Бджолине царство: давай гепати-гамселити по вуликах… Розсерджені комахи щедро дали малому меду! Тільки 22 жала витягли з йога тільця. А хлопчику, хоч би що, як ніби нічого й не сталося! Тільки температура до 37 градусів піднялася. Тож і вирішили рідні: бути Сергійку пасічником! I пророцтва ті здійснилися.
Коли ж дідусь пішов у засвіти, назавжди полишивши свою «медову імперію», хлопчині було всього 10 років, але його, наче магнітом тягнуло господарювати на пасіці. Все цікавився, приглядався, а коли прилетіли в садочок два рої бджіл твердо вирішив для себе, що буде займатися бджільницькою справою.
Після закінчення Лубенського лісотехнічного коледжу, де вивчав курс бджільництва, працював у ДП «Кременчуцьке лісове господарство» («Радянське лісництво», с. Манжелія) – єгерем. Але його незмінно кликала, манила до себе дідусева пасіка. Тож у 2000 році вирішив серйозно взятися до омріяної справи. I ось так 20 літ! Скільки всього за ці роки зробили,збудували для бджілок невтомні золоті руки. Чого тільки вартий господарський будиночок, вимуруваний ним, де знаходиться сучасне обладнання для сучасного пасічника. А автоматична медогонка, виготовлена за останнім словом техніки: просто вражає.
Сергій Олексійович – людина не багатослівна, надто скромна, а про справу свого життя, може говорити скільки завгодно. Чоловік готовий ділитися своїми знаннями з усіма, кому близька і зрозуміла тема бджільництва. Говорить, що як тільки починав роботу на пасіц(, все про догляд за бджолами дізнавався з журналів і газет для пасічників, запитував у знайомих, бо прагнув якнайшвидше осягнути премудрості цієї непростої справи. Але зараз, коли за плечима в нього двадцятирічний багаж роботи з бджолами, він сам, як енциклопедія – розмірено і влучно розповідає про всі аспекти бджільництва. Напевно, й справді треба, щоб любов до Божих комашок була в людини в глибині душі, тоді и вони віддячать господареві смачним цілющим медом.
Адже саме мед – це символ чистоти и світла безсмертя і відродження, здоров’я та благополуччя, символ Божого слова. Ще давньогрецький мислитель Арістотель називав мед «сльозою зоряною», дощем, який випав на землю, щоб зробити життя людей трішки солодшим.
Тож хай солодким буде Ваше життя, хай щастить Вам, шановний пасічнику!
Щастя Вам, і натхнення та мирного сьогодення, любові до життя і світлого майбуття, здоров’я міцного та меду запашного, нехай радіють бджоли, і буде все до столу!
Ірина КОВАЛЕНКО. Фото Анатолія КРАВЧЕНКА.