НА ТОЙ ЧАС не всі ще комбайнери поставили степові кораблі на стоянку. Одні домолочували пізні круп’яні культури, інші допомагали сусідам, а комуніст Микола Іванович Покотило трудився у Диканському районі, тамтешнім хліборобим підсобляв. А наші колгоспники, вже відзначили свято врожаю.
Правда, як жартома говорив дехто, негода і тут стала на заваді. Того дня пішов рясний дощ. Святкувати довелося а Будинку культури. Він у нас просторий, місця вистачило для всіх. На сцені, на найвиднішо-му місці, лежав коровай, випечений з борошна нового врожаю. Від ньрго розходився духмяний запах поля. Поруч снопи пшениці з тугим колоссям, від якого спадали стрілки з написами: «Озима пшениця — 48 ‘центнерів», «Ячмінь — 47 центнерів», «Горох — 35 центнерів»… На круг же кожен з 841 гектара дав по 45 центнерів зерна. Такого щедрого ужинку раніше не знали наші хлібороби.
У кожного радісно було иа серці. Та й як не радіти, коли підвищені соціалістичні зобов’язання по вирощенню ранніх зернових культур перекрито на п’ятдесят процентів. Ми бачили на очах багатьох ветеранів колгоспного руху сльози. То були сльози гордості за невпинне зростання економічної могутності нашої держави, за силу і міць колективного ладу.
Хлібний коровай — символ натхненної праці всісї дружної колективної громади. Окрилені історичними рішеннями XXIV з’їзду КПРС, постійною турботою партії і уряду про дальший розвиток сільськогосподарського виробництва, наші колгоспники з кожним роком виборюють усе вищі і вищі врожаї. Торік за успіхи у піднесенні культури землеробства, одержання високих і сталих
урожаїв сільськогосподарських культур обласний комітет партії, облвиконком та облпрофрада нашому колгоспові присвоїли звання господарства високої культури землеробства. На високу оцінку своєї праці колгоспники відповіли ось таким короваєм.
Ми добре розуміємо, що в цьому досягненні велика частка праці робітників, які з кожним роком поставляють усе більше й більше першокласних машин, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Ми вдячні також ученим. Це завдяки їх зусиллям на наших ланах з’явилися високоврожайні сорти, що дали змогу різко збільшити збір зерна. Досить сказати, що не так давно, в попередньому п’ятиріччі, середньорічний урожай зернових з гектара не перебільшував 25 центнерів.
В рамках однієї статті неможливо, та, очевидно, в цьому немає й потреби, детально розповісти про ту багатогранну діяльність правління, парткому, спеціалістів і всієї громади, яку вони провели в боротьбі за одержання високого врожаю. Зупинимося лише на окремих складових успіху.
В останні роки поля ми засіваємо високоврожайними районованими сортами. Наприклад, минулої осені «одеська-51» займала половину посівів озимої пшениці. А, як відомо, нові сорти вимагають відповідного агрофону, стислих оптимальних строків сівби. Тепер щорічно на одне поле в сівозміні (а їх три) вносимо гній, на решті площ під час оранки під озимий клин даємо підвищені дози тукії, а в рядки при сівбі вносимо близько центнера гранульованого суперфосфату. Сівбу довіряємо не всім, а тим, хто має найбільший досвід.
Трактористи Григорій Олександрович Борщ, Василь Мусійович Муха, сівачі Василь Павлович Пугач, Олексій Якимович Гвоздик, Іван Маркович Залюбовський, Іван Михайлович Федоренко так старанно виконують доручену ділянку роботи, що найприскіпливіший контролер дає високу оцінку. Якість обов’язково поєднусться з темпами. Торік, наприклад, озимі посіяли за декаду — з 2 по 12 вересня.
Багаторічна практика показала, що доля врожаю значною мірою залежить і від норми висіву. Вважаємо, що в попередні роки окремі сорти пшениці, і особливо гороху, не давали належної віддачі, бо занижувалась норма висіву. Ми пересвідчилися, що при дотриманні всіх вимог агротехніки потрібно висівати на гектар озимої пшениці сорту «безоста-1», «Аврора» по 270—300 кілограмів, гороху — по 300 кілограмів. На цій культурі є потреба зупинитись детальніше. Розміщуємо ми її, як правило, по кукурудзі. З гороху починаємо весняну посівну кампанію. В подальшому, щоб одержати високий урожай, важливо уберегти посіви від шкідників. З початком цвітіння встановлюємо регулярний нагляд за появою попелиці, щоб правильно визначити час обприскування посівів.
Не менш важливо вчасно і без втрат зібрати вирощений урожай. Наші механізатори нагромадили великий досвід і за будь-яких умов уміло використовують для збирання гороху сінокосарки. І нинішнього року
трактористи Г. Ф. Чернишов, П. В. Свириденко, Л. М. Левінзон, В. П. Трибрат, М. М. Таранець, І. І. Коваленко за чотири робочі дні на 124 гектарах поклали горох у валки. Звичайно, як і в інших господарствах, його стебла були дуже покручені, прибиті до землі. Механізаторам добре довелося помізкувати, як і з якого боку починати збирати. Кмітливість виручила. Косили по діагоналі двома агрегатами в одній загінці. На першій косарці стояв короткий валкоутворювач, а на другій довгий. Це дало змогу одночасно з косовицею здвоювати валки. Як тільки вони просохли, їх обмолотили комбайнами.
За винятком 170 гектарів дуже полеглої озимої пшениці, решту ранніх зернових зібрали роздільно. На жнивах працювало 7 комбайнів і 5 жаток. У вигідності роздільного способу ми ще раз переконалися на нинішніх жнивах. Провели їх за 12 робочих днів, усе зерно сухе заклали на зберігання, подрібнена солома доставлена до ферм.
З перших днів підбирання валків особливу увагу звернули на повний вимолот. Адже відомо, що наявні в господарстві комбайни не розраховані на збирання такого високого врожаю. Члени парткому, правління колгоспу, спеціалісти, депутатські пости, народні дозорці ретельно стежили, щоб нз залишилося в соломі жодної зернини.
Комбайни працювали груповим методом. Доводилося часто їх перекидати з одного поля на інше. До цього змушувала негода. Наведемо лише два поиклади. Якось у другій бригаді прошуміла злива, а першу не захопила. Туди й було перекинуто 4 комбайни. Вони до вечора обмолотили валки на 20 гектарах. Сто тонн сухої пшениці надійшло на тік з тієї площі. Було ще й таке. На 140- гектариому полі працюва-
ли три комбайни. Раптом пішов дощ. Комбайни стали. Хоч через деякий чає дощ перестав, та було видно, що тут уже до вечора нічого робити. Бригадир другої комплексної бригади М. І. Бугай оглянув усе поле і виявив, що з одного боку дощ тільки покрапав. Туди і направили комбайни.
І так майже кожного дня. Справжній трудовий ентузіазм проявило багато механізаторів, рядових колгоспників. Усіх перелічити неможливо. Назвемо лише кращих з кращих. Найвищого намолоту на комбайн добилися Іван Олексійович Покотило, Микола Минович Таранець, Іван Михайлович Іванченко. їх показник — 790—650 тонн зерна. На перевезенні зерна від комбайнів добре потрудилися шофери Олександр Павлович Білаш, Віктор Дмитрович Діброва, Василь Васильович Заєць та інші.
Здобута перемога окрилила наших односельців. Нині їх помисли спрямовані у майбутнє. Вони прагнуть у наступному році вибороти ще вищий урожай. Повністю підготовлено грунт під озимі, весь посівний матеріал доведено до першого класу. Високими темпами і якісно ведеться сівба озимих, збирання зернової кукурудзи та інших пізніх культур. Це, на наш погляд, і є конкретна відповідь на високу оцінку праці українських хліборобів, дану у виступі Генерального секретаря ЦК КПРС при врученні республіці ордена Дружби народів.
Від імені колгоспників колгоспу «Ленінець» Глобинського району: Г. МАГДА — голова правління, І. ПОЗИВАЙЛО — секретар парткому, Д. МОШЕНЕЦЬ — головний агроном. Г. ЧИРИМА – бригадир першої комплексної бригади, І. ПОКОТИЛО, М. ТАРАНЕЦЬ — комбайнери, О. БІЛАШ— шофер.