КРОКИ ЗРОСТАННЯ
Порівняно недавно в господарстві 25-центнерний урожай озимої пшениці вважали величезним досягненням. А вже в минулій п’ятирічці він становив 34.8 центнера. Вступаючи в десяту п’ятирічку, керівники і спеціалісти колгоспу намітили цілий ряд організаційних і агротехнічних заходів, спрямованих на збільшення виробництва і заготівель зерна пшениці.
Впровадження їх у життя дало нам можливість не лише закріпити досягнутий успіх, а й значно примножити його. Наша мета – щороку добиватися вагомої прибавки в урожайності і ближчим часом вийти на 50-центнерний рубіж. Звичайно це завдання не з легких, але ми впевнені що вона нам під силу.
Отже прибавка щороку. Значить не заспокоюватись на досягнутому, сміливо йти вперед. Такий девіз наших хліборобів. Уже в першому році п’ятирічки вони забезпечили урожай пшениці з гектара в кількості 40,9 центнера. 1977-го року він склав 41,5 центнера. Це дало можливість ще минулого року по річному виробництву зерна вийти на рівень 1980-го, останнього року п’ятирічки. Планом передбачалося, що колгосп завершить п’ятирічку річним збором зерна в кількості 85000 центнерів, а минулого року його було понад 99 тисяч. Нинішнього року колгосп виходить на 100 тисячний рубіж. Отже забезпечено хороший приріст, який значно випереджає запланований.
Висока врожайність дає можливість збільшити продаж хліба державі. За неповних три роки його відправлено в засіки вітчизни понад 140 тисяч центнерів. Приміром нинішнього року при плані 40970 цнтнерів продано 50950, в тому числі озимої пшениці 39221 центнер.
Тут доречно сказати, що на роки інтенсивного зростання зернового виробництва припадає об’єднання колгоспу «Ленінець» з економічно відсталим господарством села Кирияківки, яке не могло похвалитися високими врожаями і здебільшого замикало районне зведення. Буквально за рік-два було досягнуто високої культури землеробства на полях, від яких тривалий час була мала віддача.
Підсумовуючи цьогорічні здобутки на пшеничній ниві, необхідно підкреслити, що на окремих полях досягнуто ще вищого рубежу. У другому відділку, який очолює кавалер ордена Леніна Зіновій Михайлович Костенко, на площі 350 гектарів зібрано по 50,2 центнера добірного пшеничного зерна.
Так що за досвідом нам далеко не треба їхати. Він – вдома, на власному полі.
ТУРБОТА ПРО ВРОЖАЙ – ЦІЛОРІЧНА
Спеціалістів і керівників нашого колгоспу даремно шукати в кабінетах. Сюди вони навідуються вряди-годи. Їх робоче місце – поле. Поле, якому вони віддають всі свої знання, весь багаторічний досвід. Повсякчас дбаємо, аби вродили і буряки, і овочі, і кормові культури. Та головна турбота про хліб. І у важкі посушливі роки хлібна нива щедриться урожаєм. Бо про хліб – турбота цілий рік. Глибоко розуміючи важливість зернового виробництва, ми дбаємо, щоб всі роботи на полі виконувалися у стислі строки і на високому агротехнічному рівні. Наприклад, ні в якому разі не проводимо сівбу непродуктивним насінням. А якщо трапиться так, що підвезуть посівний матріал, а з добривом вийде невеличка затримка, сіяльний агрегат не рушить з місця. Такий закон – він продиктований хліборобською совістю. Можна, звичайно, посіяти і без добрив ( на жаль в деяких господарствах району буває іноді і таке), а в звіті написати зовсім інше, але ж хліба від того не добавиться.
Хліборобський пошук, який ведуть у «Ленінці»дає хороші плоди на полі. Як тільки на Полтавщині почали застосовувати безвідвальний спосіб обробітку грунту, ми відразу схопилися за новинку, швидко переконалися у величезних вигодах безвідвалки. Особливо виручила вона посушливої осені 1975-го року, коли таким способом було підготовлено 80 процентів площ під озимину. Посіяли б тоді у виорану ріллю, наступного літа нізащо не одержали б 40,9 центнерів пшениці на гектарі. Або взяти сорти. Останнім часом вчені-селекціонери вивели їх досить багато. Однак з-поміж них треба вибрати такі, які найбільше підходять до місцевих грунтово-кліматичних умов. Саме такими сортами для господарства виявилися «одеська-51» і «охтирчанка». Під насіннєві ділянки , як правило, відводяться найкращі полощі. Недарма ж кажуть в народі , що посієш, те й пожнеш. Тому так багато уваги приділяємо вирощенню посівного матеріалу. Створюються всі необхідні умови для того, щоб одержати крупні і сильні зерна. А при обмолоті не допустити, щоб вони пошкодилися або до них потрапили зерна з іншого поля. Все тут продумано і враховано. Для засіву, як правило, одержуємо зерно першої репродукції.
Якогось шаблону у вирішенні питань агротехніки не може бути . Усе вирішується творчо, по науковому. Вище уже згадувалось про безвідвальний спосіб обробітку грунту. Застосовуючи його, потрібен особливий підхід. Визначаючи спосіб обробітку, враховуємо і структуру грунту, і наявність в ньому поживних речовин та вологи. Все це розглядається в сукупності, в глибокому поєднанні з рекомендаціями науки і власним досвідом.
Зараз уже мало того, щоб в агротехніці розбиралися лише спеціалісти і керівники бригад. Знання однаково потрібні і трактористу, і сіяльнику, і комбайнеру – словом кожному , хто вирощує і збирає хліб, хто засіває ниву чи готує грунт. Тому багато уваги приділяємо навчанню колгоспників. Якщо , наприклад, людина знатиме, яку користь дають гранули, висіяні в грунт одночасно із зерном, вона ніколи не сіятиме без добрив. І так всюди. Ось тому в колгоспі діє чітка система навчання хліборобів. В осінньо-зимовий період у спеціально обладнаному кабінеті проходять заняття. Так що і зима працює на врожай.
В НАС СПРАВЖНІ МАЙСТРИ – ХЛІБОРОБИ.
Так, в нас справжні майстри-хлібороби. Ми покладаємося на людей, на їхню майстерність і хліборобську мудрість. Взяти для прикладу жнива цього року, які ще живуть в пам’яті. Комбайнери Іван Олексійович Покотило, іван Петрович Парафило, Микола Іванович Покотило, Василь Федорович Слюсаренко, Микола Минович Таранець та інші товариші проявили максимум старань і енергії, щоб пошвидше зібрати хліб – до колоска, до зернини. Чимало труднощів довелось переборювати. Люди перемогли в боротьбі з непогодою, вирвали у неї хліб. Люди, це вони заквітчують поля пшеничним колоссям, дарують нам хліб. Можна назвати десятки, сотні імен уславлених хлібодарів. У багатьох груди прикрашені золотом орденів та медалей, в декого попереду і слава, і визнання.
Велику силу має трудове суперництво хліборобів. Партком і профспілкова організація постійно приділяють увагу вдосконаленню форм соцзмагання, його гласності, вшануванню передовиків. Широко застосовуються моральні і матеріальні стимули для відзначення передовиків, на кожен період важливих робіт складаються умови змагання, з якими широко ознайомлені колгоспники. При підведенні підсумків враховується багато факторів. На першому місці, звичайно – темпи і якість. А потім ефективне використання техніки, економія пального і ін. Підведення підсумків походить в урочистій обстановці. Наші механізатори, які вирощують пшеницю, добре обізнані з агротехнікою, вони виконують роботи на високому рівні і у цьому запорука успіху. Про кращих людей завжди можна дізнатися з «блискавок», листівок, щоденників соцзмагання. Все це підносить людей, дисциплінує їх у важливій хліборобській справі.
ЩОБ ЗНОВУ ВРОЖАЄМ РЯСНІЛО ПОЛЕ.
Зараз на полях колгоспу завершується сівба озимої пшениці під урожай наступного року. Для цього врожаю вже зроблено багато. Зазделегідь виорано площі. 510 гектарів підготовлено безвідвальним способом. Грунт заправлено добривами. Для посіву маємо першокласне насіння першої репродукції. В полі працює три сіяльні ланки. В розпорядженні кожної – трактор і три сівалки СУК-24. Трактористи Олександр Васильович Жигарьов, Олексій Федотович Щербина і Дмитро Євгенович Біленко, старші сіяльники Микола Іванович Покотило, Григорій Михайлович Затуливітер, Петро Григорович Уманець, інші члени сіяльних агрегатів зобов’язалися провести сівбу в першій десятиденці вересня. Все йде чітко, порушень агротехніки немає. Зерно лягає у добре зволожений грунт, на глибину 6-8 сантиметрів. А разом із зерном – гранули суперфосфату. Заправка сіялок зерном і мінеральними добривами проходить швидко, без затримки. Тут хлібороби дорожать кожною хвилиною, не допускають простоїв агрегатів. Адже що значить хоча на один день затягти сівбу. Значить, на день пізніше появляться сходи, саме цього дня може не вистачити рослинам для того, щоб сильними ввійти в зиму. Ось чому стараються всі, хто причетний до засіву озимого поля.
Хорошим короваєм порадували броварківці нинішнього року. В четвертому році п’ятирічки примножаться здобутки на хлібній ниві. Така ділова відповідь на рішення липневих (1978 р.) Пленумів ЦК КПРС та компартії України.
Г.Магда, голова колгоспу «Ленінець»
Д.Мошенець, головний агроном колгоспу.
В.Покотило, спец.кор.»Зорі комунізму»
Фото Г.Сироватня