У Миколи Олексійовича Славути, мешканця с.Броварки, не двір, а писанка. Тож пройти байдуже, не зупинившись, повз те дивовижне обійстя, просто неможливо. І до того ж, все зроблене своїми руками. Господар вже звик до уваги односельців і гостей села, тому нікому не відмовляє в задоволенні пройтися подвір’ям, ближче побачити красу, що створив власними руками у вільний від роботи час. Гарне подвір’я – візитівка господаря. У складний для держави період облаштувати прибудинкові території, погодьтеся, не так уже й легко. Однак, як виявляється, іноді досить фантазії й умілих рук, щоб обійстя перетворилося на казку, а відтак і на зразковий приклад для односельців.
Вправні руки цього чоловіка творять справжні дива зі звичайнісінького металобрухту, техніки непридатної для експлуатації: тракторних та автомобільних шин, піддонів, запчастин … Та й до того ж і самому господареві серед речей, створених власними руками, перебувати набагато приємніше і зручніше. Микола Олексійович за професією механізатор, тож навіть своє затишне гніздечко облаштував у близькому для душі стилі.
На даху будинку та альтанці, в якій можна розмістити 16 чоловік, майорять надзвичайної краси флюгери-півники. Радує душу господаря рукотворне озерце з фонтаном, зроблене з тої ж таки звичайнісінької шини, чудовий тинок і незвичайний млинок, мангал, клумби, звідки вже своїми блактиними очима на світ божий поглядають проліски, прекрасна гойдалка, де господар любить всістися зручненько і милуватися творінням своїх рук.
А трішки подалі, у вольєрі, важно походжають надзвичайної краси фазани та декоративні голуби, розпустивши свої дивовижні хвости-віяла. А подалі, на пташиному дворі, справжнісіньке курине царство: наче пави походжають чубатурочки, а за ними поважні і граційні півники.
– Відколи себе пам’ятаю, завжди любив птахів, годинами міг за ними спостерігати за цими дивовижними створіннями. З часом у мене з’явився голубник, а потім великий курник. Усе приходить з досвідом.
Вважаю, для того, щоб займатися розведенням декоративних птахів, потрібно мати хист і міцне селянське коріння. А моє коріння в с. Миколаївка, що десь собі на дні Кременчуцького водосховища, тож рідними стали для мене й Броварки. Довгий час я мешкав у Дніпропетровській області, але з роками все більше тягне туди, де народився, де пройшли найкращі роки життя. Тож 15 років вже мешкаю в Броварках, – мовить Микола Олексійович.
Все гармонує на обійсті Миколи Славути, радує душу. Дуже багато яскравих барв. Здається, в садибі заховалося літо, навіть вхідні ворота розмальовані в петриківському стилі (таке диво створив місцевий художник Сергій Негоровський).
Життя чудове, коли віддаєшся з душею захопленню, несеш у світ прекрасне, те, що милує око, дивує, надихає.
Ірина КОВАЛЕНКО. Фото Анатолія БАБЕНКА.