Безліч чудових професій є на світі. Кожна з них по-своєму приваблива, почесна і потрібна. Тож є цілі династії хліборобів, металургів, шахтарів…
А чи є династії медиків, вчителів? Так, є. Незважаючи на те, що це професії найбільш відповідальні і низькооплачувані.
Але є люди, які за покликом серця обрали найгуманнішу і найважливішу в світі місію, – бути вчителем.
В далекому вже 1956 році, після закінчення Великосорочинського педучилища, приїхала працювати в Броварківську семирічну школу Анастасія Петрівна Дзюба. Місця вчителя початкових класів не було. Тож ким тільки не працювала: і учителем математики,і фізкультури, і малювання, і позаштатною старшою піонервожатою. У 1960 році Анастасія Петрівна закінчила Вінницький педінститут ім.М.Островського. І лише в 1978 році починає працювати за фахом.
Її сини Віктор і Олександр пішли маминою вчительською стежиною, невістки Олена та Ніна теж педагоги, учителями стали і її внучки Маринка та Юлія.
Старший син Віктор Васильович працює вчителем фізкультури в Броварківській школі. Всі – і колеги, і батьки, і односельці поважають вчителя, а вихованці люблять і займають призові місця у районних змаганнях та спартакіадах. Його дружина Олена Дмитрівна – учитель початкових класів, має вищу категорію, ось уже 17 років – незмінний голова профкому школи, їхня старша донька Марина, за фахом вчитель української та англійської мов, працює в одній зі шкіл м.Полтава. Молодша Юлія трудилася початківцем у Кременчуцькій школі №1, нині перебуває у декретній відпустці по догляду за донечкою Валерією, її чоловік Дмитро теж педагог, працює у спортивній школі.
Молодший син Анастасії Петрівни – Олександр, за фахом учитель фізики та математики. Разом з дружиною Ніною Іванівною успішно працюють в Решетилівській гімназії.
Ось така вчительська династія Парафилів! Тож не бійтеся стати вчителем, якщо любите дітей. І успіх прийде до вас обов’язково, а праця принесе радість і задоволення.
