Так мовить Віталій Масік, 16-річний юнак з Броварок, а ще, неперевершений сільський артист, який своєю харизмою, талантом підкорив серця вдячних глядачів. Жоден концерт, вистава, дійство не відбуваються без цього сільського й артиста.
Раніше родина Віталія мешкала у Світловодську, своє дозвілля він проводив з телефоном і гаджетом у руках та віртуальному спілкуванні з друзями. А п’ять років тому переїхала з міста в село, до бабусі Галини Іванівни. І тут все почалося!
Якось Віталій прямував вулицею – і почув чарівні акорди гри на гітарі, яка в руках односельця Олега Рубіна, ніби оживала та перетворювалася на справжній оркестр. Лунала пісня Володимира Висоцького. Хлопчина просто не міг стримати свого захоплення, він в одну мить закохався в ті дивовижні переливи, адже той музичний інструмент в руках сільського гітариста міг і сміятися, і плакати. Тож перші навички гри на гітарі дав юнакові саме Олег Рубін, а художній керівник Броварківського Будинку культури Іван Іванович Скриль та директор того культурного закладу Ольга Василівна Дубинка довершили його роботу: постійно працювали над грою та вокалом. Адже в хлопчини прокинулася така жага до музики, таке непереборне бажання досягти чогось значимого, і нехай, поки що, на сільській сцені. Але ті старенькі підмостки сільських сцен не одному дали старт до слави та визнання. Нині ж юнак віртуозно освоїв гру не тільки на гітарі, а й баяні, акордеоні. А мешканці села просто не можуть забути талановиту гру «стиліста-міжнародника» з вистави «За двома серцями», ця роль припала саме Віталію Масіку. І він справився з нею блискуче! Скільки б ще небачених вистав, концертів, виступів довелося б почути та побачити глядачам з Броварок за участю цього самобутнього артиста, та, на жаль, все перекреслив карантин. Та будемо сподіватися, що настане кращий час, а клята пандемія не здолає нас, і гостинно відчиняться двері клубів та будинків культури.
І нехай сьогодні бажання Віталія зараз дещо скромніші: стати вчителем музики, а вона, як відомо, ніколи не була і не буде рутиною, адже це, насамперед, розвиток емоційної сфери. І саме за допомогою музики можна торкнутися чарівного світу мистецтва, яке виховує людину чутливу до прекрасного.
Тож вірю, що всі бажання і прагнення сільського артиста збудуться, стануть дійсністю. Нехай щастить тобі, Віталію, на життєвих дорогах!
Ірина КОВАЛЕНКО. Фото Олексія САДОВОГО.
“Зоря Придніпров’я”, 2020, 4 вересня