2010 року вийшла нова книга О.М. Домницького під назвою «Це життя чи сон?». У ній автор відтворив правду життя, ті складні соціально-політичні та морально-етичні процеси, які потрясають наше суспільство. Сюжети творів, характери героїв взяті із виру життя, і, мабуть, Олексієві Миколайовичу треба було мати сміливість писати про серйозні суспільні вади. У цій збірці він постає небайдужим громадянином своєї країни, який засвідчує глибоку повагу до простих людей, поміж яких живе й сам, і в той же час показує зневагу до так званих «нових українців».
Відкриває збірку вірш «До України». Автор із захопленням говорить про родючі поля, завзятих трударів, про храми і величні міста, широкі ріки і густі ліси, про козацьку звитягу. Та душа його болить, що рідну землю на шматки розривають новоспечені багатії. Поет використовує цілу низку риторичних запитань: Чому ж тоді народ твій плаче?
З чиєї, розкажи, вини?
Допоки ж будем тільки мріять
Й минуле брати на штики?
Коли ж тебе вже переділять
Свої ж таки єретики?(«До України»).
Відповідь на ці питання зрозуміла: такого не повинно бути ніколи, і на такій благодатній землі повинен жити щасливий народ.
Книжка зібрана із чотирьох розділів: «Про все», «Коротко кажучи», «Дитячими вустами», «Придивляючись до життя». До збірки увійшли і твори, що вже друкувалися в інших виданнях. У нових поезіях автор знову ж таки виявляє свою небайдужу громадянську позицію.
Тематично гумористичні й сатиричні твори О. Домницького можна групувати таким чином:
– викриття обмеженості і кар’єризму чиновників та керівників різних рівнів: «Спересердя», «Європейський вибір»;
– показ моральної вищості простих людей над «новими українцями»: «На зупинці», «Курорти», «Дідова сліпота»;
– гумористичні твори про школу, сім’ю, дітей: розділ «Дитячими вустами»;
– байки про недоліки суспільного життя: «Високий кіт», «Родовід», «Струмок»;
– твори, у яких порушуються морально-етичні проблеми сучасності: «Біля телевізора», «Чоловіча доля», «Як дід сватався до баби»;
– протиставлення життя владоможців та інтелігенції: «Вчитель і депутат», «Солодкі ранкові мрії пересічного сільського вчителя»;
– викриття облудності депутатських обіцянок: «Державна машина», «Чарівний карась», «Казка», «Наукове відкриття», «Не за адресою»;
– гумористичні твори про непросте існування старшого покоління, малозабезпечених громадян та проблеми їхнього медичного забезпечення: «У стоматолога», «Ринок», «Інфляція», «Резонне зауваження».
Про ці ж проблеми О.Домницький говорить і в епіграмах:
Відповідь опоненту Бідна влада
Ну чого б того товару Куди не глянь – одні дебати,
Не було б на ринку, Як Україну рятували.
Коли грошей у загалу Невже ж нічого, крім дебатів,
- на хлібинку. Нема у влади й депутатів.
Афоризми Олексій Домницький вмістив в останньому розділі збірки «Придивляючись до життя…». Епіграфом узяв слова французького історика літератури Жана Мари Назара (1806–1888): «Афоризм повинен бути плодом із дерева життя». І автор, виявивши себе спостережливим і небайдужим учасником сучасних суспільних катаклізмів, зняв «плоди» із дерева життя і узагальнив їх в афоризмах. Його афоризми – справжнє дзеркало, де відбилися і недолугі політики, і хабарники, і люди нечесні, ниці, ненажерливі. Автор виявив життєву мудрість, глибину розуму, вміння аналізувати і доходити висновків. Його афоризми – повчально-етичні.
Ми визначили такі тематичні групи афоризмів:
- Вболівання за долю батьківщини, за чесну політику:
– Якщо правда одна, то чому ж так багато партій?
– Політика – брудна справа, але дає чистий прибуток.
- Розкриття різноманітних соціальних проблем:
– Час такий, що поки сім разів відміряєш, різати вже не буде чого.
– Оскільки вчителі багаті моральним, влада, очевидно, вирішила не обтяжувати їх ще й матеріальним.
- Роздуми про загальнолюдські цінності:
– Щоб залишити слід на землі, не обов’язково плазувати.
– Бути талановитим – це ще не все. Треба, щоб тебе визнали.
- Афоризми про сімейні цінності:
– Кохає серце, а розраховується голова.
– Жіноча логіка: перш, ніж сказати «так» чи «ні», пані намагається знайти третій варіант.
- Розкриття морально-етичних проблем:
– Багатим духовно інфляція не загрожує.
– Обман зору інколи залежить не від очей, а від розуму.
– На відміну від брехні, правді завжди потрібні свідки.
- Викриття людської ненаситності й жадібності:
– Будь-яка ненаситність – це приреченість.
– Гроші – це завжди проблема: коли їх багато – страшно, коли мало – гірко, в решті випадків їх завжди не вистачає.
Таким чином, збірки Домницького
– мають оригінальну композицію;
– охоплюють вірші різних жанрово-тематичних груп (переважають особистісно-психологічні твори).
- Збірка «Це життя чи сон?» містить гумористичні і сатиричні твори, які можна згрупувати таким чином:
– викриття обмеженості і кар’єризму чиновників та керівників різних
рівнів;
– показ моральної вищості простих людей над «новими українцями»;
– гумористичні твори про школу, сім’ю, дітей;
– байки про недоліки суспільного життя;
– твори, у яких порушуються морально-етичні проблеми сучасності;
– протиставлення життя владоможців та інтелігенції;
– викриття облудності депутатських обіцянок;
– гумористичні твори про непросте існування старшого покоління, малозабезпечених громадян та проблеми їхнього медичного забезпечення;
Афоризми, вміщені у цій же збірці, ми згрупували в такі тематичні групи:
- вболівання за долю батьківщини, за чесну політику;
- розкриття різноманітних соціальних проблем;
- роздуми про загальнолюдські цінності;
- афоризми про сімейні цінності;
- розкриття морально-етичних проблем;
- викриття людської ненаситності й жадібності.
За матеріалами наукової роботи Хмельницької Оксани «Я ЩЕ ЗАЛИШУСЯ І В ПОЕТИЧНІМ СЛОВІ…»: СПРОБА ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ ПОЕТА-ЗЕМЛЯКА ОЛЕКСІЯ ДОМНИЦЬКОГО