Возному (судді. – Авт.) Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку Кирияку Олександровичу Бутовському, 1750 року народження, належали землі в Чигирин-Діброві, Шушвалівці, де і був його маєток, Броварках, Пелехівщині та на хуторі Майданівка, який від імені нового власника буде перейменовано в Кирияківку. Після смерті чоловіка його дружина Варвара Іванівна та син Петро Кириякович переїздять у Пелехівщину і тут облаштовують свій маєток, а другий син, Іван Кириякович, стає засновником і власником села Вишеньки. Назва походить від великого вишневого саду, у якому буквально потопало це село. Перші жителі цього села мали прізвища Біліченко, Негоровський та Штанько.
Іван Кириякович, 1771 року народження, який мав чин губернського секретаря і земельні володіння та селітроварні в селі Броварки, разом з дружиною Катериною Іванівною мали дев’ятеро дітей: Марію, Федора, Тетяну, Данила, Ганну, Івана, Єгора, Матвія та Уляну. Федір Іванович – дворянин, підполковник царської армії, учасник Вітчизняної війни 1812 року та закордонних походів російської армії 1813 – 1814 років, був контужений ядром в груди і поранений кулею в голову, після виходу у відставку займав виборну посаду справника Кременчуцького повіту, власник Вишеньок; Данило Іванович – штабс-капітан царської армії, загинув у 1828 році під час російсько-турецької війни; Іван Іванович – капітан царської армії, служив у полку, яким командував Павло Пестель і був з ним у хороших стосунках, власник Вишеньок (Павло Іванович Пестель – керівник Південного товариства декабристів, що діяло на Україні. -Авт.); Єгор Іванович – майор царської армії, учасник Кримської війни 1853-1856 років, поранений 27 серпня 1855 року під час оборони Севастополя, помер від ран 16 вересня і похоронений на кладовищі міста Сімферополя; Матвій Іванович -дворянин, дійсний статський радник – цивільний чиновник 4 рангу, що відповідає військовому званню генерал-майор, власник Вишеньок. Приказчиком у маєтку був Петро Федорович Штанько.
Олексій Дмитрович Бутовський, генерал-лейтенант царської армії, один із організаторів Перших Міжнародних Олімпійських ігор в Афінах 1896 року, власник Пелехівщини згадує: «Я помню вишеньковских дядей й тетей пожилыми, а потом уже старими людьми. Их было много: пять братьев й четыресестрьі, и это было замечательное семейство. Большинство из них прожило до преклонного возраста, й ни один из братьев не женился, ни одна из сестер не вьішла замуж; между тем, все братья были здоровые, красивые, умные люди, прекрасно с честью служившие й деловито хозяйничавшие один после другого в своем имении. Зто была характерная черта тогдашнего дворянства, по крайней мере, у нас в Малороссии. Все молодьіе дворяне считали долгом чести служить в военной службе, но не искали в ней карьеры. Как только в имении требовался хозяин, молодой офицер выходил в отставку й становился помещиком. Последней из зтой семьи умерла Анна Ивановна, в конце 70-х годов. Через год сгорел и старый дом, сгорел дотла, как бы унося с собою все следы живших здесь когда-то людей, все воспоминания о них».
Після смерті Ганни Іванівни, землі села переходять у власність її племінника Олексія Дмитровича Бутовського.
На час перепису населення за 1859 рік по Горбівській волості Кременчуцького повіту Полтавської губернії значиться хутір Вишеньки -14дворів, населення 104чоловіки (чоловіків – 49, жінок – 55). За даними перепису населення за 1900 рік значиться село Вишеньки – 25 дворів з населенням 215 душ, (чоловіків -118, жінок – 97). В селі збільшується кількість дворів та кількість населення. За даними перепису за 1910 рік значиться село Вишеньки: 34 господарства, із них 1 козаче, 33 селянських, населення 187 душ. Землі в усіх господарствах 167 десятин, орної 157 десятин. В поселенні один столяр, два ткачі, троє поденщиків.
Радянську владу в селі було встановлено наприкінці грудня 1919 року. У червні 1920 року в село Горби прибули члени Кременчуцького комітету КП(б)У І.О.Бреславський та А.А.Бутирін з метою організації сільської самооборони у боротьбі з бандитизмом. На село здійснило напад збройне формування Скирди. Група бійців з боєм відступила за с.Вишеньки, де в нерівному бою була знищена. Старожили розповідають, що Бутиріна і Бреславського було порубано шаблями на шматки. Зараз недалеко від того місця, біля дороги з Броварок на Кирияківку, стоїть обеліск.
У 1923 році була утворена Кирияківська сільська рада Горбівського району, куди увійшли і Вишеньки. З розформуванням Горбівського району в 1928 році, село було віднесено до Градизького району, а з 30 грудня 1962 року – до Глобинського району.
У період колективізації (1929 -1930 рр.) селяни Пелехівщини та Вишеньок об’єднуються в колгосп «Шлях революції», організатором і першим головою якого був Курочка Павло Гаврилович, пізніше колгосп очолював Курочка Петро Григорович.
У 30-х роках у с.Вишеньки жив силач, абсолютний чемпіон світу з французької боротьби Юхим Іванович Білоус. Живучи у Вишеньках, Ю.І.Білоус працював у місцевому колгоспі, у вихідні та на свята влаштовував у селі спортивні розваги та, як згадував Платон Майборода, учив місцевих хлопців борцівським прийомам.
З 20 вересня 1941 року по 27 вересня 1943 року тривала дворічна окупація села військами Німеччини. На фронтах загинуло 11 жителів села.
У 1950 році колгосп «Шлях революції» було об’єднано з Кирияківським колгоспом імені Сталіна. Школа, магазин, ФАП, клуб, дитсадок, млин та бригадні будівлі знаходилися в сусідній Пелехівщині. Завідуючим і учителем Пелехівщанської початкової школи працював уродженець Вишеньок Слюсаренко Арсентій Макарович.
На 1979 рік у селі проживало 86 жителів. У 1982 році було розформовано Кирияківську сільську раду. Кирияківку, Пелехівщину, Вишеньки і Посьмашнівку віднесено до Броварківської сільської ради, а землі – до Броварківського колгоспу «Ленінець». У 1989 році в селі проживало 33 жителі, у 2000 році -11, а в 2005 році село повністю опустло…
Павло ТКАЧЕНКО, учитель історії, с.Бугаївка.