Народився Петро Тихонович у 1919 році в с.Шушвалівці в селянській сім”ї. Закінчив місцеву неповну середню школу. В 1936 році переїхав в Одесу, навчався в школі ФЗУ при кондитерській фабриці. В 1939 році призваний на військову службу у війська НКВС. В 1942 році закінчив школу молодших командирів.
У травні 1943 року 26-й стрілецький полк окремої стрілецької дивізії внутрішніх військ НКВС, у складі 56 армії Північно-Кавказького фронту, вів важкі наступальні бої па підступах до Анапи. Третього травня під час штурму висоти 204,3 командир відділення 2-ї роти 1-го батальйону цього полку сержант Петро Тихонович Таран першим увірвався в ворожі окопи і гранатами знищив кулеметну точку і 19 гітлерівців. Але бійцям батальйону не давала можливості розвивати наступ сильно укріплена оборонна лінія з кількома рядами колючого дроту. Відділення сержанта отримало наказ зробити прохід у дротяній загорожі. Ножиць у бійців не виявилось, а діяти требу було швидко. Вирішили використати малі саперні лопатки і сокири.
Бійці обережно рухались чагарником, а потім стрімко кинулись вперед. До дротяної загорожі залишилось кілька метрів, але фашисти помітили сміливців і відкрили вогонь.
П.Т.Таран наказав бійцям залягти за пагорбом, а сам поповз вперед. Ось він уже досяг загорожі, почав рубати лопаткою дріт…
Затамувавши подих, слідкували бійці і офіцери підрозділів, підтягнутих для атаки, за діями сержанта. Помітили його і гітлерівці. Затріщали автоматні черги, куля збила пілотку, поблизу розірвалось кілька мін. Розірвані кінці дроту до крові розідрали щоку і шию.
На допомогу сержанту підповзли солдати. Нарешті прорубали прохід в першому ряду, але лопатки затупились, робота йшла повільно. Що робити? Фашисти ось-ось накриють артилерійським вогнем. Секунди вирішували долю операції.
Тоді сержант Таран розхитав стовпець, вирвав його з землі і підняв два прогони дротяної загорожі.
Повз нього бігли бійці, а він, паче казковий богатир, стояв з високо піднятим над головою стовпцем, обплутаним дротом. Ворожі кулі свистіли навколо, двічі навиліт пробили руку. В пальці і долоні все глибше і глибше
впинались голки дроту. Коли всі бійці подолали дротяну загорожу, Таран, стікаючи кров’ю, кинувся у ворожу траншею.
Вогнем із автомата і грантами він знищив близько десятка фашистів, а коли закінчились патрони, пустив у хід приклад автомата. На очах своїх друзів він упав, скошений ворожою кулею. Це сталося 9 травня 1943 року.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року за героїчний подвиг на фронті боротьби з фашистськими загарбниками командиру відділення 2-ї роти 1-го батальйону 26-го стрілецького полку окремої стрілецької дивізії військ НКВС сержанту П.Т.Тарану посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Похований в с.Молдаванському Кримського району Краснодарського краю Російської Федерації.
Подвигу Героя відомий російський поет Лев Ошанін присвятив вірш «Сын Украины», де є такі рядки:
Он не сдалсея, не повержен,
Он к прорыву ищет путь.
Колья проволоку держат,
В землю врытые по грудь,
И собрав в руках до боли
Силу буйную свою,
Он раскачивает колья,
Как деревья на корню,
Наклоняет, ломит, вертит,
Поднял он — нашел исход
И навстречу верной смерти
В полный рост с земли встает.
Матеріали про подвиг П.Т.Тарана експонуються в Центральному музеї прикордонних військ. Його ім’я носить Броварківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст..
Григор’єв В. Роде наш прекрасний. Історія Глобинського району в особах.- Полтава:АСМІ, 2007.-с.77-78.
Про Петра Тихоновича Тарана також є інформація в Вікіпедії та на інших інтернет-ресурсах