Продовольчою програмою країни передбачено «…збільшити за десятиріччя виробництво товарної риби в три рази». На запитання, як господарі водних плес працюють над реалізацією цього цільового накреслення партії, генеральний директор виробничого об’єднання «Полтаварибгосп» О.М. Христьян запропонував познайомитись з колективом Броварківського рибгоспу – господарством, яке започатковує розвиток галузі ставкового рибництва «Полтаварибгоспу».
- Це господарство,- підкреслює Олександр Миколайович, – нині посідає друге місце в об’єднанні як по рибопродуктивності ставів, так і по загальному виробництву риби, постійно нарощує темп виробництва, працює стабільно, ефективно, якісно, надійно. І в цьому значний внесок директора господарства Миколи Івановича Коваленка, який зріс у цьому колективі, пройшовши шлях від рибалки до керівника великого рибного господарства.
…Перше знайомство з господарством вражаюче. Густою стіною обрамляють стави буйнолисті верби, які, розступаючись, утворюють зелений тунель – дорогу , в кінці якої відкривається по казковому чудове водне плесо в якому тріпочуть золотаві коропи, сріблясті товстолобики. Прекрасний цей рукотворний куточок узбережжя Кременчуцького водосховища.
Директор господарства М.І.Коваленко знаходився на місці вилову і відвантаження товарної риби. Щойно здійснено черговий замет невода, і рибалки напружено, але з радісними посмішками підтягують до берега його відкрилки, наповнені щедрим уловом. Радість рибалок можна зрозуміти: урожай голубої ниви мусить бути щедрим. Про це свідчать перші вилови і це вдалося побачити наяву.
- Головну увагу зверни на годівлю цьогорічок, пам’ятай, що цю роботу потрібно вести поряд з основним обловом товарної риби, – підкреслює М.І.Коваленко, звертаючись до бригадира-рибовода Віталія Олексійовича Панфілова. – Сьогодні кожен додатковий грам зарибкового матеріалу в наступному році перетвориться в додаткові кілограми, центнери «живого срібла», яке так бажане зараз на столах трудящих.
Про себе Микола Іванович розповідає скупо. Скаже два-три слова, а потім говорить про людей, їхні трудові здобутки, радощі і прикрощі. Мовляв лиш завдяки їхній праці досягнуто високих урожаїв голубої ниви.
А от рибалки, механізатори, спеціалісти, навпаки, з вдячністю відгукуються про свого керівника.
- Хороша, чуйна людина, здібний організатор, знаючий спеціаліст, – так коротко і лаконічно характеризує Миколу Івановича бригадар-рибовод Михайло Савич Маркобог.
Певне кращої характеристики і не можна дати . І особливо вона вагома ще й тим, що прозвучала з вуст знаного майстра високих урожаїв блакитних плес, слава про трудові здобутки якого гучно линула в нашій республіці ще тоді, коли М.І. Коваленко робив лише перше знайомство з технологією ставкового виробництва. А ще вагомість висловлених слів підкреслюється й тим, що вони сказані про молодого керівника людиною, яка за віком годиться йому в батьки. І мовби в підтвердження цьому Михайло Савич потім скаже – «слово його для нас закон»
За віком Миколу Івановича можна віднести до тієї групи людей, які тільки-но вийшли на пряму дорогу довгого життєвого шляху. Ще недавно носив комсомольський квиток, а сьогодні – кандидат в члени КПРС. Але по тому, як ставляться до нього люди, можна судити про безперечний авторитет, яким він користується серед них. І в цьому, певно, запорука тих успіхів, яких за останні роки досяг колектив Броварківського рибгоспу.
Так вже сталося, що зростав Микола Іванович, як людина, як спеціаліст і керівник на очах тих, з ким нині доводиться господарювати на блакитних ланах. Стави Броварківського рибгоспу будувались на його очах. Серед рибалок, які робили перші спроби вирощення ставкової риби, був і Миколин батько Іван Федорович. Тож часто, ледь випадала вільна хвилина, біг на ставки, а влітку майже всі канікули проводив поруч з ним. Допомагав годувати рибу, охороняти її від рибоїдних птиць, вчився виготовляти рибоводний реманент.
Здається були всі підстави, щоб успадкувати батькову професію. Та Микола Іванович, як і багато його ровесників, мріяв про механізми. Особливо до вподоби була юнакові професія шофера. Відразу ж по закінченні середньої школи пішов на курси водіїв, і невдовзі став шофером. А перед цим, ще за шкільною партою, освоїв професію тракториста. Потім була служба в армії. Звільнившись у запас, пішов працювати в автотранспортне підприємство. Здавалося хлопцеві, що немає для нього милішої професії, ніж професія шофера.
Та життя є життя. І прекрасне воно тим, що часто несподівано робить круті повороти, і людина дійсно знаходить своє справжнє місце.
Якось довелось Миколі працювати на ставках, транспортував рибу. Дививсь на працю рибалок, а в свідомості зринали дорогі серцю спогади дитинства. І так приємно стало на душі, що зрозумів – його життєва стихія – це рибництво. Але перш за все вирішив вчитись.
По закінченні рибного відділення Новоселецького зооветеринарного технікуму прийшов працювати в рідне господарство. Адміністрація об’єднання, зваживши на його прохання, направила на роботу рибоводом. Згодом молодий спеціаліст очолив рибоводно-технологічну службу і вже пізніше став на чолі господарства. Така коротенька хронологія зростання і становлення директора Броварківського рибгоспу. Та за цим стояли роки кропіткої, напруженої праці.
Хорошим керівником не народжуються, ним стають завдяки наполегливості, організованості. І того, чого не помічають на перших порах, у майбутньому вже не випускають з поля зору. Частенько Микола Іванович проходив повз кормороздавачі типу 1507 і не помічав їх. Ще задовго до його приходу в рибгосп від них відмовились, як від низькопродуктивних, малоефективних. А ставши керівником, Микола Іванович звернувся до них, зрозумів, що можна дати їм путівку в життя. Порадившись зв спеціалістами, добре поміркувавши, зробили їх переобладнання. Нині рибалки з вдячністю говорять про переобладнані кормороздавачі, які значно полегшили їх працю.
Сьогоднішній керівник – це високоосвічена, ерудована людина, яка самостійно повинна приймати те чи інше рішення. Микола Іванович любить говорити «одна голова добре, а дві – краще». Тож перш ніж прийняти те чи інше рішення, завжди порадиться з спеціалістами, керівниками середньої ланки.
Довгий час в господарстві низькопродуктивним був десятий став. Порадившись з бригадиром-рибоводом Миколою Миколайовичем Кайстром, вирішили застосувати комплекс інтенсифікаційних заходів і в результаті рибопродуктивність ставу подвоїлась.
Сила і вміння керівництва основується на авангардній ролі комуністів на виробництві. Так вважає Микола Іванович, так поряд з партійним осередком вирішують злободенні питання дня. Це і організація дійового соціалістичного змагання, і організація виробництва. З ініціативи директора господарства постійно ведеться «Екран соціалістичного змагання». Зараз, коли розпочались рибні жнива до початку робочого дня кожен трудівник знає, хто сьогодні попереду, очолює змагання, а хто відстає.
В цьому велику допомогу і підтримку керівникові господарства подають комуністи Анатолій Васильович Крихтенко, Михайло Савич Маркобог, Олексій Якович Щічка, Іван Федорович Лободенко, член робітничого комітету профспілки Віра Федорівна Іванова.
Робочий день у Миколи Івановича розпочинається рано. Тільки-но на небосхилі загорається перша ранкова зоря, він вже на ставах. Відразу ж цікавиться станом водного середовища. Вже стало законом, що задовго до початку робочого дня директору та спеціалістам-рибоводам Василю Івановичу Покотилу та Сергію Вікторовичу Мірошниченку лаборант господарства Анастасія Іванівна Матірка готує дані про стан водного середовища, гідрохімічний аналіз води. На основі цих даних планується кожен робочий день з внесенням певних корективів.
- Продуктивна праця там, де турбуються про робітників, – так вважає М.І.Коваленко.
І це не просто красиві слова. В господарстві працює їдальня, де налагоджено триразове харчування. Вартість обіду, сніданку та вечері з трьох страв становить всього 20 копійок. І це тому, що в господарстві використовуються всі внутрішні резерви.
Спочатку на харчових відходах їдальні розпочали відгодовувати свиней. Потім, розширюючи це добре починання, стали займатись городиною. Зараз на зиму заготовлено 3 тони картоплі, в достатній кількості помідорів, огірків, капусти. А щоб далі свиней вирощувати більш інтенсивно, заготовили значну кількість гарбузів. Одночасно керівники господарства турбуються про відтворення свинопоголів’я. Одержано перші одинадцять поросят.
Широке і багатогранне коло діяльності директора господарства М.І.Коваленка. Робочий день завантажений вщерть. Доводиться вирішувати найрізноманітніші питання виробничого характеру і господарської діяльності. Знаходить він час, щоб зустрітися з працівниками держрибінспекції. Особливо тісно співробітничає із інспекторами Миколою Леонтійовичем Школяром, Олександром Вікторовичем Опришком. Організація спільних рейдів, профілактична робота стали постійними заходами в цій спільній діяльності.
Характеризуючи М.І.Коваленка як керівника одного з кращих рибних господарств, секретар парторганізації Анатолій Іванович Гладир підкреслив велику його громадсько-політичну роботу. Микола Іванович – депутат Броварківської сільської ради народних депутатів, керівник школи економічних знань. До речі за його ініціативою на заняттях школи рибалки вивчили стан справ у господарстві, проаналізували виробничо-господарську діяльність.
- А ще Микола Іванович – активний учасник спортивного руху в об’єднанні, – підкреслив голова комітету фізкультури підприємства, майстер спорту СРСР Микола Андрійович Ляшенко. – Очолювана ним волейбольна команда – одна з кращих у нас.
Живе і працює в Броварківському рибгоспі людина, яка віддає всі сили, творчу енергію справі піднесення виробництва, вихованню рибалок. Це – М.І.Коваленко, комуніст, організатор, директор.
М.Ануфрієв, В. Ярошевський. Фото автора.
1 вересня 1983 року Зоря комунізму.