Репортаж про будівельні діла з колгоспу “Ленінець”.
Голова колгоспу Іван Степанович Прокопенко, дізнавшись про мету нашого приїзду, не на жарт занепокоївся.
– Ой , будівництво… Та хіба ви не щнаєте, яке воно важке? Але покажемо і розкажемо: чим багаті тим і раді.
Іван Степанович сам згодився побути , так би мовити нашим гідом. Спочатку повів нас на вулицю, яка в щойно минулому році збагатилася п’ятьма добротними будинками з усіма потрібними для сільського життя будовами. Вони вже обживаються. Правління колгоспу вирішило наділити їх тим, хто найбільше постраждав — чорнобильцям. Серед них — сім’ї Василя Адамовича Юрченка, Миколи Олександровича Вареника, Івана Івановича Решетника та інших.Глави цих сімей трудяться в основному механізаторами, а їх дружини — на різних роботах. Новосели, звичайно, такою доброю акцією їх нових друзів в Броварках.
Потім по дорозі до нас приєднується майстер-будівельник Тетяна Василівн Ястреба. Вона запрошує побувати там де трудяться нинібудівельники. Вони якраз зводили стіни ще одного житла. Бригада, яку очолює Іван Іванович Решетник складається з шести чоловік. Все, від підмурівки і до покрівлі роблять самі.
-Скільки плануєте в цьому році спорудити будинків? – запитуємо у одного з них, що був з кельмою в руці.
-Це секрет,- спробував відбутися жартом. Та через мить уже серйозно почав пояснювати .- Наша бригада за рік може п’ять і більше спорудити будинків. Але ж як важко дістаються цегла, цемент , ліс… Про дефіцити на будівельні матеріали з тривогою розповідають і керівники, і рядові трудівники. .Але всім треба віддати належне: не сидять вони склавши руки, а вишукують найменші можливості для продовження будівництва , для дальшого соціального розвитку сіл. Збагачується обновами не тільки центральна садиба. У сусідній Петрашівці , наприклад, спорудили і вже заселили фельдшерсько-акушерський пункт. Зараз там з допомогою шефів з Кременчука будують пункт технічного догляду тракторів. . Хто завітає і це село, той приємно буде здивований зі смаком збудованими хатами. До активу будівельників слід віднести й такі нвобудови , як склад для запасних частин, пилораму, корівник з цехом для охолодження молока. Правда, не все робиться такими темпами , як хочеться трудівникам села. Он ніяк не добудують ангар , що біля ремонтної майстерні , бо немає цегли і шиферу… Голова колгоспу та майстер-будівельник просять добрим словом відгукнутися про трудівників столярної майстерні, яких нараховується до двохдесятків чоловік. Серед них Олександр Андрійович Білаш — ветран праці. Та шанований він не тільки за це. Знають його, як чудового спеціаліста. Цим же славний і Михайло Миколайович Безверхий . Виготовлені столярами лутки і вікна, одвірки і двері , крім того, що красиві надійно і довго служать господарям.
-Що можете порадити тим трудівникам господарств , де мало споруджується житла і громадських будівель?- запитуємо Івана Степановича Прокопенка.
-Основним гальмом для всіх нас є одне — дефіцит будівкльних матеріалів- каже голова колгоспу.- А будуватися треба. Очевидно треба більше викорисовувати місцеві матеріали . Доброзичливо прийняли нас керівники і рядові трудівники колгоспу, хоч у минлому і їхдоводилося критикувати. З розумінням. За це їм наша журналістська вдячність.
О.Дяченко. Зоря Придніпров’я, 12 січня 1991 року
