Валенко Ганна Іванівна народилась 30 січня 1932 року ( 28 листопада 1933 року – офіційна дата ) в селі Лебехівка Градизького району Полтавської області в сім’ї селянина, була четвертою наймолодшою дитиною і єдиною донькою в родині.
Батько – Лисак Іван Іванович, учасник першої світової війни, та мама Олександра Степанівна ( в дівоцтві Багрій) працювали на той час у місцевому ТСОЗі різноробочими
В 1939 році почала навчатися у початковій школі села Лебехівки. Як згадувала Ганна Іванівна, заняття не припинились з початком війни і окупації. В шкільній програмі з’явилися уроки закону божого на яких вчили молитов. Та так тривало лише до зими, а закінчувала третій клас вже після звільнення села. Після Лебехівської початкової школи навчалась у Шушвалівській десятирічці, яку закінчила в 1951 році. Згадувала, як з старшими братами пішки ходила щодня в Шушвалівку, взимку дорога була коротша, бо можна було ходити навпростець через замерзле болото, а решту часу доводилось «накидати гак» по дорозі. В 1951 році відразу ж після закінчення школи поступила до Полтавського педагогічного інституту ім.. Короленка на фізико-математичний факультет , відділ фізики.
По закінченні інституту була направлена на роботу в Жовнинську середню школу вчителем фізики, де пропрацювала з 1955 по 1959 рік.
В 1959 році родина переселялась в Броварки ( у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища) і Ганна Іванівна перейшла працювати в Броварківську ( на той час) семирічну школу вчителем математики. Коли Броварківська школа стала десятирічкою – викладала фізику в старших класах, а з середини 70-х лише математику. Була класним керівником, любила мандрувати ( не раз їздила на екскурсії, які організовувались в школі).
У 1984 році по стану здоров’я вийшла на пенсію. Та ще й в 2000-х допомагала опановувати математику тим, кому шкільних занять не вистачало, хто бажав знати більше ніж могла дати шкільна програма, займалась репетиторством. Багато її підопічних з вдячністю згадують допомогу Ганни Іванівни в підготовці до вступу до престижних вишів. До 90-та років зберегла ясний розум і добру пам’ять, розгадувала кросворди та “судоку”, цікавилась новинами, читала книги.
Багатьом учням запам’яталась її фраза «мільйон туди – мільйон сюди – нічого не значить», яка звучала кожен раз коли учень “плавав” у підрахунках.
Серед спогадів її колишніх учнів запам’ятався такий. « Ганна Іванівна викладала у нас фізику. А вона мені ніяк не давалась. Ну не любила я цієї науки, було вчу-вчу, вже напам’ять вивчила, а все одно нічого не понімаю. Розуміла сама, що більше ніж на трійку претендувати не можу. Яким же було моє здивування, коли в атестаті я побачила «4» по фізиці. Вже через роки, коли школа була давно позаду, якось при зустрічі не витримала і спитала Ганну Іванівну: « Я ж не знала і не знаю фізику. За що ви мені «4» поставили в атестат?» На що вона відповіла: «Я ж розуміла, що на фізмат ти точно не будеш поступати. Так що ніхто крім тебе й мене про твої слабкі знання не дізнається. А в атестаті, правда ж, приємніше мати кращу оцінку».
Померла 23.березня 2025 року, похована на місцевому кладовищі, поряд з батьками та родичами (Центральне, Шушвалівське).