Розділ: Наші земляки (96 публікацій)

КОПИЛ Микола Іванович (1953-1983)

Копил Микола Іванович – директор Броварківського Будинку культури (1975 рік), баяніст, хормейстер, диригент, викладач музичної школи, керівник Броварківського народного хору (1980-1983 рр.). Народився 16 травня 1953 року в селі Кагамлик Градизького району в родині колгоспників. Тато Іван Васильович і мама Марія Іванівна працювали на місцевій фермі, в сім’ї було ще три молодші за Миколу доньки. Після закінчення восьмирічки Кагамлицької школи, поступив навчатись на десятимісячні курси при Кременчуцькій дитячій музичній школі по спеціальності баяніст-хормейстер, які закінчив у червні 1969 року.

Гладир Юлія Федорівна

Гладир Юлія Федорівна – поетеса, автор двох книг поезій, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. Є.Маланюка.

“Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область”

Встановлені імена жертв голодомору. З “Національної книги пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область” по селах Броварки і Петрашівка

Лобода Євдокія Григорівна.(спогади)

Народилася 3 березня 1923 року в селі Білоцерківка Велико-Багачанського району Полтавської області. Тато Бондаревський Григорій Федорович мав на той час хорошу освіту (він закінчив 5-ти класну школу), мав хороший музичний слух, був капельмейстером духового оркестру, мама була колгоспницею. В сім’ї виховувалось 4 дітей. Якраз перед самою Великою Вітчизняною війною закінчила 10-ий клас Білоцерківської школи, і відвезла документи на вступ до Полтавського педагогічного інституту на історичний факультет. Та війна перекреслила всі плани на навчання. Батько і старший брат пішли воювати. Фронт швидко наближався і заняття в інституті не почались. В 1943 році в селі забрали всю молодь на роботи в Німеччині, уникнути цієї участі вдавалось хіба що дітям поліцаїв, які служили фашистам. А у мене на фронті був батько і брат, а вдома мама, молодші брат і сестра, які б обов’язково постраждали. Потрапила у Східну Пруссію (нині це Калінінградська область Росії), весь час працювала у бауера (фермера), робила всю чорну роботу по господарству, яке було чималим. Основним завданням було доїти корів. 29 березня 1945 року наші війська звільнили Кенігсберг.

Парафило Анастасія Петрівна

Парафило (Дзюба) Анастасія Петрівна народилася 29 травня 1934 року в місті Житомир в родині військовослужбовця Дзюби Петра Пимоновича та офіціантки військової їдальні Євдокії Петрівни. В зв’язку з переводом батька на службу у військову частину міста Перемишля, сім’я переїхала до цього міста. Тоді воно було поділене на дві частини: одна належала Польші, друга – СРСР. Коли почалася війна 22 червня 1941 року, батько о 4-ій годині побіг у військову частину. Місто 4 рази переходило з рук в руки. Наші бійці мужньо захищали місто. Нас, як сім’ї військовослужбовців, змогли вивезти з міста, спочатку в Житомир, звідти евакуювали в Сталінградську (нині Волгоградську), а через короткий час в Саратовську область. До школи я могла ходити поки не потрібне було тепле взуття, а потім не було в чому. Від тата отримали лише один лист (ще в Сталінградській області) і «атестат» по якому ми могли отримувати його гроші, як сім’я військового офіцера. Більше ніяких звісток від нього ми не мали. В 1943 році, як тільки Полтавщина була звільнена, мама отримала пропуск і ми переїхали жити в Петрово-Роменський (нині це Гадяцький) район. Два тижні жили на станції Венеславівка, спочатку в приміщенні вокзалу, а потім під підбитими танками.

Колісник (Коваленко) Ганна Савівна (1926-2016)

Народилась я 2 червня 1926 року в селі Броварки в сім’ї селянина-середняка. Тато – Коваленко Савка Макарович, мама Коваленко (Журенко) Харитина Самійлівна. Коли була колективізація , батьки стали членами ТСОЗу «Серп і Молот». Голодовку наша сім’я пережила, бо батько зумів сховати мішок зерна від «буксирів». Пам’ятаю приказку тих часів «Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні, ще й показує рукою, куди лізти за мукою». Приказували тато, як почули, щоб нікому її не розказувала. В школу пішла в 1933 році. Перші чотири класи навчались в так званій «куркульській» хаті (казали «Ларионівській» – коли організовували ТСОЗ «Серп і молот», діда Лариона розкуркулили і виселили з хати, де він жив, а хату віддали під школу). Вчителями в нашій школі були Запорожець Катерина Яківна та Гутнір Лев Григорович. З п’ятого класу навчались в приміщенні «червоної» школи (колишня земська школа). В ній навчались з 5 по 7 клас випускники початкових шкіл: двох куткових Броварківських і Петрашівської початкової. При школі були квартири вчителів, бібліотека.

В.Григор’єв “Історія Глобинського району в біографічних нарисах”

Григор’єв Віталій Миколайович «Історія Глобинського району в біографічних нарисах: історико-краєзнавчий довідник. – Полтава:ТОВ «АСМІ», 2019(2016).- 731 с

Тимченко Іван Олександрович

Тимченко Іван Олександрович (1928-1992)

Заслужений вчитель УРСР народився 1928 року у с. Броварки Градизького району. З книги Григор’єв Віталій Миколайович «Історія Глобинського району в біографічних нарисах”

ТИМЧЕНКО СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ (22.04.1961)

Тимченко Сергій Михайлович(22.04.1961)

Академік Академії історичних наук, доктор історичних наук, заслужений працівник освіти України (2007) З книги Григор’єв Віталій Миколайович «Історія Глобинського району в біографічних нарисах”

ЇЇ ЗОРЯ НА ТВОРЧИХ НЕБЕСАХ. Світ образів Юлії Гладир

Стаття Курочки С. «ЇЇ зоря на творчих небесах…Світ образів Юлії Гладир» опублікована в районній газеті Зоря Придніпров’я” за 1 січня 2012 року