Розділ: З історії села (52 публікацій)

БРОВАРКИ. Історія міст і сіл УРСР. Полтавська область.

Історія міст і сіл Української РСР — енциклопедичне видання про історію міст та сіл України, що складається з 26 томів. 29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 “Про видання «Історії міст і сіл Української РСР».

Це перша фундаментальна історична праця, кожний том якої висвітлював історію населених пунктів (що стосується сіл – то лише центри сільських рад) окремих областей України, а їх на той час налічувалося майже 40 тисяч. В тому числі в томі “Полтавська область” (1967 рік видання) є стаття про село Броварки

Колісник (Коваленко) Ганна Савівна (1926-2016)

Народилась я 2 червня 1926 року в селі Броварки в сім’ї селянина-середняка. Тато – Коваленко Савка Макарович, мама Коваленко (Журенко) Харитина Самійлівна. Коли була колективізація , батьки стали членами ТСОЗу «Серп і Молот». Голодовку наша сім’я пережила, бо батько зумів сховати мішок зерна від «буксирів». Пам’ятаю приказку тих часів «Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні, ще й показує рукою, куди лізти за мукою». Приказували тато, як почули, щоб нікому її не розказувала. В школу пішла в 1933 році. Перші чотири класи навчались в так званій «куркульській» хаті (казали «Ларионівській» – коли організовували ТСОЗ «Серп і молот», діда Лариона розкуркулили і виселили з хати, де він жив, а хату віддали під школу). Вчителями в нашій школі були Запорожець Катерина Яківна та Гутнір Лев Григорович. З п’ятого класу навчались в приміщенні «червоної» школи (колишня земська школа). В ній навчались з 5 по 7 клас випускники початкових шкіл: двох куткових Броварківських і Петрашівської початкової. При школі були квартири вчителів, бібліотека.

ЧУДО ТАКЕ, ЩО НЕ СНИЛОСЬ РАНІШЕ…

Стаття директора Державного архіву Полтавської області Валентини ГУДИМ присвячена питанням будівництва Кременчуцької ГЕС та переселення з зони затоплення водосховища ( Полтавська область). Хоч у статті немає згадок про Броварки, як село, куди переселилась значна кількість селян, та проблеми, які виникали при переселенні стосуються і колишніх жителів Шушвалівки, Покотилівки та ін. нащадки яких нині живуть у Броварках. Особлива цінність статті у використанні архівних джерел.

ЛЕЙКО ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ (1956 – 2019)

Підбірка матеріалів про вчителя Броварківської ЗОШ І-ІІІ ст. Лейко Василя Андрійовича : біографічні дані, опубліковані в місцевій пресі вірші, історичні дослідження.

СЕЛО ЖИВЕ, БО В НЬОМУ Є ГОСПОДАР

Мальовниче село Броварки – центральне село Броварківської сільської ради. Крім нього, до її складу входять Петрашівка і Кирияківка. Очолює ж Броварківську сільську раду справжній господар та умілий керівник і організатор – Олексій Вікторович Пиркало.

СОНЯЧНУ ЕНЕРГІЮ – НА СЛУЖБУ БРОВАРКІВСЬКІЙ ГРОМАДІ

– Ось вони, сонячні батареї, – вказуючи на дах сільського Будинку культури, – гордо мовить Олексій Вікторович Пиркало, Броварківський сільський голова, якому довелося майже п’ять років оббивати пороги владних чиновників, аби його мрія стала дійсністю, а проект – реальністю і повністю втіленим в життя. Знаменна подія, коли в Броварках змусили сонечко працювати для громади, відбулася в перші дні весни, а саме – 12 березня.

БРОВАРКИ в адміністративно-територіальному поділі Полтавщини

Броварки в адміністративно-територіальному поділі Полтавщини

Село Броварки виникло ймовірно в другій половині 17 століття на землях , що входили до складу Чигрин-Дібровської сотні , Чигиринського, а потім Лубенського полку (після Андрусівського перемир’я 1667 року до Лубенського полку із Чигиринського передано Чигирин-Дубровську (Чигрин-Дібровську) сотню , яка замінили Жовнинську і Вереміївську сотні).

Покотило В. “Була і в Броварках церква…”

– Де ж це ви, сусіде , скупилися?
– В магазині , що біля церкви…

(з розмови , не раз почутої в Броварках)

Прибулі, почувши ці слова, як правило, здивовано переглядаються між собою, стенають плечима. Мовляв, де ж та церква, про яку вони гомонять? А броварківці – старе й мале — покажуть той вигін, де колись стояла білокам’яна красуня.