У Броварківській амбулаторії загальної практики сімейної медицини працює висококваліфікований і дружний колектив справжніх фахівців, який завжди готовий прийти на допомогу тим, хто її потребує. Тому тут постійно багато пацієнтів, які приходять до людей у білих халатах зі своїми хворобами і бідами, бо впевнені, що їх тут обов’язково вислухають і нададуть кваліфіковану медичну допомогу.
Ющенко Іван Лукич народився 4.10.1927 року в селі Кагамлик, Градизького району.
Навчався в Кагамлицькій семирічній школі. Коли почалась Велика Вітчизняна війна йому було 14 років.
Про професійний колектив Броварківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, його, проблеми та надії читайте в статті Т.Попсуй “В очікуванні змін на краще”, опублікованій в газеті “Зоря Придніпров’я” за 30 липня 2021 року.
Стаття С.Курочки в районній газеті “Зоря Придніпров’я” про концерт з нагоди Дня медичного працівника в Броварківському будинку культури. (2021 рік, 2 липня)
“ЗДОРОВІ ПАЦІЄНТИ –РЕЗУЛЬТАТ ЇХНЬОЇ РОБОТИ” – стаття Т.Попсуй в районній газеті “Районні вісті” від 12 березня 2005 року про роботу Броварківської дільничної лікарської амбулаторії.
Малько Сергій Опанасович народився в селянській родині 1889 року в с. Броварки . Навчався в церковно-приходській школі (1899-1901).
Залишившись без матері, яка померла, Сергій пішов в найми до місцевого заможного пана, пас худобу, доглядав за нею. Хоч працювати було нелегко він був дуже трудолюбивим і добросовісним. За хорошу роботу пан добре платив йому і допоміг вивчитись на фельдшера.
Переглядаючи старі газети натрапила в підшивці за 1966 рік на статтю В.Покотила «Подруги», про молодих спеціалістів Надю Кисіль і Ніну Кривенко, що приїхали працювати в Броварківську дільничну лікарню. Нечасто дитяча дружба триває все життя, та це саме про такий випадок. І через п’ятдесят років Надія Іванівна і Ніна Борисівна – подруги.
З 1959 року в Броварках існує дільнична лікарня. Спочатку її розмістили на базі існуючого до того в селі ФАПу. На той час на ФАПі працювали фельдшери Черепахін Володимир Миколайович, Ющенко Іван Лукич і акушерка Кравченко (Супрун) Мотря Павлівна . Неподалік від ФАПу розміщався колгоспний пологовий будинок , який займав частину приміщення , в іншій жила акушерка, а також приміщення аптеки (там де зараз живе Позивайло). Основу персоналу новоствореної лікарні склали працівники Лебехівсьої лікарні. З Лебехівки переселилась головний лікар Авдєєва Марія Семенівна, вона ж лікар-терапевт, Оленко Настя Федорівна – акушерка, Княжевич Оксана Савівна, Лелеко Марія Остапівна, Матвієць Анастасія Федосіївна – медсестри стаціонару, Хомець Олександра Антонівна – вакцинатор-дезінфектор, Шпортун Микола Васильович – конюх, Шпортун Антонина Йосипівна, Яременко Любов Іванівна, Тягнирядно Ліза Трохимівна – санітарки, Сухонос Килина Оксентіївна – повар. На початку 60-х Шпортун Микола Васильович після закінчення курсів при обласній СЕС (санітарно-епідеміологічній службі) призначений дезінфектором, Хомець Олександра Антонівна після курсів при Градизькій районній лікарні стала працювати лаборантом.
Народилася 1930 року в селі Ніколаївка(Миколаївка) Мозоліївської сільської ради Градизького району в сім’ї колгоспників. У Ніколаївці на той час була лише початкова школа, її закінчила вже під час війни (в 1941-42 роках в селі працювала школа), семирічку закінчувала вже після того, як село було визволено від німецько-фашистських загарбників – з 1943 по 1946 рік. 8 клас закінчувала в Шушвалівській школі (1947 рік). Після 8-го класу Шушвалівської середньої школи поступила навчатись в Кременчуцький медичний технікум на акушерське відділення, який закінчила в 1950 році. Тоді всі випускники медичних учбових закладів були військовозобов’язаними, дипломи нам видавались лише після того, як через шість місяців ми привозили з місця розпреділення справку про те, що ми дійсно там працюємо. Після навчання була направлена в Дрогобицьку область Рудківський район (нині Львівська область). Нас з курсу туди потрапили троє (дівчата з Морозівки, Пугачівки і я). Одну з нас (вона найменша була) залишили в районі, а нас направили в села. Я потрапила в село Михайлевичі за 20 кілометрів від райцентру. Там, до того як я приїхала, ФАПу не було, мені виділили звичайну хату (людей звідти виселили десь в Сибір), в одній половині я жила, а в іншій мала організувати ФАП. Там я пропрацювала 2 роки фельдшером, а в 1953 році мене перевели в село Дубаневичі того ж району, завідувала там фельдшерсько-акушерським пунктом до 1956 року.