Історія освіти в с. Броварки розпочалася з ХІХ століття.
Переважна більшість населення була неписьменною. За переказами У 1847 році в селі діяло однокласна церковно-парафіяльна школа, в якому навчалось 18 учнів, а в 1885 р. в Броварківському церковно-приходському училищі навчалося лише 5 хлопчиків, всього на 1798 чоловік населення було лише 37 чоловік письменних і жодної письменної жінки.
З 1 листопада 1890 року в с. Броварки було відкрито земське двокласне народне училище, де працювало 2 вчителі. Це була хата з двома кімнатами , роміщена по вулиці Леніна на перехресті з теперішньою вул.Гагаріна ( біля садиби Бірець). У 1891-1892 навчальному році в ньому навчалось 85 хлопчиків та 5 дівчаток, із яких «за власним бажанням» протягом року вибуло 19 учнів і не закінчило школу жодного. У 1892 -1893 навчальному році поступило 11 хлопчиків та 5 дівчаток і таким чином на 1 січня 1893 р. навчалося 80 учнів та працювало 2 вчителі
У «міністерських зразкових училищах» ( згідно програми затвердженої міністерством освіти у 1897 році ) вивчались такі предмети: закон божий , церковно-слов’янська грамота, російська мова , чистописання , арифметика, поряд з переліченими предметами у 2-му класі вивчались історія, географія , природознавство і креслення.
У 1-му класі двокласної школи на вивчення закону божого відводилось третину учбового часу.
Українська мова у той час не вивчалась у школі.
Шкільний вік вважався з 7 років , але як правило діти починали вчитися у 8 , а то й більше років . Але більшість дітей не мали змоги закінчити школу.
1900 рік – у Броварках відкрита Земська школа та школа грамоти , приміщення якої знаходилось на перехресті теперішніх вулиць Леніна та Жовтневої(колишня базарна площа). На той час в селі було 172 двори,1056 жителів .
У 1902 році. «в Броварках при церкві Різдва Пресвятої Богородиці (кам’яна , з дерев’яною на кам’яному фундаменті дзвіницею , освячена 8-го вересня (21 вересня ) 1810 року). Прихожан – 1054 чоловічої статі і 1055 -жіночої) відкрита бібліотека , в приході – школа грамоти До приходу входять хутори Покотилівка і Петрашівка . Священник Тихон Федорович Гвоздевич , псаломщик Федір Павлович Стасевський і Макарій Павлович Россинський , церковний староста – козак Федір Федорович Роменський .» (Клірова книжка Полтавської єпархії )
У 1910 році училище закінчило 15 учнів. При училищі в невеликій церковній бібліотеці налічувалось кількасот книг , переважно релігійного змісту. При земському училищі був 661 примірник книг, якими користувались 80 учнів та 34 чоловіки дорослих. Їм разом протягом 1910 року було видано 1951 книгу .
У 1911 році було збудовано нове приміщення (« червона школа»). За тими переказами , що дійшли до наших днів – земська школа будувалась на землі Мамичів за державний кошт , силами місцевого населення . Цеглу для будівництва випалювали на місці: неподалік від новобудови. Ще до 70-х років ХХ ст.. зберігалось глинище, звідки брали глину для цегли . За переказами, що межують з фантазіями був задум збудувати школу двоповерховою, навіть зробили подвійну стелю, та через якісь причини школа так і залишилась одноповерховою. При школі були квартири вчителів. Та по тому, що ще в деяких селах збереглися будівлі земських шкіл того часу (Погреби) такого ж планування – очевидно стає, що будувалась вони по одному типовому плану.
Початкові школи у ті роки були підпорядковані трьом відомствам, а саме Міністерству народної освіти , синоду і земству. Найбільше в царській Росії було початкових шкіл підпорядкованих синоду. Називалися вони церковно-парафіяльними школами. У початкових школах всих типів навчалися переважно хлопчики, дівчаток було мало. Для керівництва школами по лінії Міністерства народної освіти царська Росія поділялась на 12 учбових округів , з яких на Україну припадало 3 : Київський, Харківський і Одеський . У кожній губернії початковими школами відали директор , інспектори народних училищ та повітові єпархіальні спостерігачі.
У 1911 році у Полтавській губернії школою було охоплено 4,3% учнів (до всього населення) ,в 1914 – 5,08%. Напередодні 1917 року в селі Броварки була однокласна церковно-парафіяльна школа та двокласне земське училище.
18 січня 1919 року Радянський Уряд України видав декрет про відокремлення церкви від держави і школи, а в квітні 1919 року « Положення про єдину трудову школу Української РСР» , в якому вказано про початок навчання з 7 років, спільне для хлопчиків і дівчат.
Червень1920 року – Наркомос України видав наказ про створення 7- річної трудової школи. Навчання стало обов’язковим як для хлопчиків так і для дівчаток і проводилося українською мовою . Велика увага приділялася ліквідації неписьменності на селі..
Згідно з постановою ВУЦВИКу від 7 березня 1923 р. Броварки з їх сільрадою ввійшли до складу Градизького району Кременчуцького округу.
В цьому ж році з ініціативи селянського комітету незаможних селян, головою якого був Пилип Захарович Ріжко, при підтримці молоді почав діяльність селянський будинок, роботою якого керувала Орина Яківна Білан. У цьому першому сільському клубі проходили голосні читки газет і літератури, організовувались вечори відпочинку, було створено струнний оркестр. Самодіяльні митці села – учитель Т.І.Гриценко, Х.М.Коваленко, Н.О.Малько та інші уже в цей час ставили п’єси для селян, які мали в глядачів великий успіх.
З 1922 року в селі Броварки працюють кілька початкових шкіл, лікбези .
В 30- і роки на території Броварок було 2 початкові школи. Вчителями були Запорожець Катерина Яківна та Гутнір Лев Григорович.
4 класи навчались паралельно по два класи в так званих куркульських хата. В колгоспі «Серп і молот» (пізніше ІІ бригада) це була «Ларионівська» хата ( жив там дід Ларион до розкуркулення ) . Ще в дворі стояв сарайчик . Хата була на дві половини : великі по боках і одна маленька кімната прямо ( там була «канцелярія» – вчительська кімната). В кожній великій кімнаті була груба , якою отоплювали кімнату зимою .
На території колишнього колгоспу «Комсомолець України»( І бригада) школа не раз переходила з приміщення в приміщення , була спочатку на нинішньому перехресті вул. Леніна і дороги на ставки, пізніше – трохи далі по вул..Леніна (нині будинок мисливців.) В цих приміщеннях навчались учні молодших класів до 1974 року.
З п’ятого класу навчались в приміщенні «червоної» школи (колишня земська школа) . При школі існували квартири вчителів . Неподалік були приміщення майстерень , їдальня , буфет. В школі навчались з 5 по 7 клас випускники початкових шкіл : двох Броварківських і Петрашівської початкової школи .
В Петрашівці в 30-і роки була початкова школа. 1-4 класи вчилися в дві зміни по два класи , ввечері при школі працював лікбез ( ліквідація безграмотності) для дорослих , 31-32 рр. – 1 клас -вчитель Ткаченко Степан Ивович, з 2-го класу – Штомпель….( з 4 кл викладав німецьку мову ) , Штомпель Ніна Василівна. Вчителі в Петрашівці : Магеря Михайло Олексійович. Посьмашна Наталка Василівна, Скриль Валентин Федосійович, Марія Миколаївна Кривич.
З 5 кл діти с.Петрашівки навчалися в Броварківській школі , було по два класи . За неточними даними жителів с. Броварки в 30- х роках ХХ століття директором цієї школи був Штомпель… – викладач німецької мови. У своїх спогадах «От преграды к преграде» П.Ф.Чуйко , згадуючи кінець 30-х років , коли він після закінчення Харківського педагогічного училища прийшов працювати в Броварківську неповну середню школу вчителем фізики, арифметики, малювання і співів, в школі налічувалось 19 педагогів завучем Броварківської 7-річної школи був Григорій Анастасович Запорожець . Діяли гуртки, організований хор.
Шкільні заняття знову розпочались в 1943 році з невеликим запізненням, після звільнення села від німецько-фашистських окупантів військами Радянської армії 27 вересня. Як правило навчались діти різних років народження , різниця становила до 3-4 років. Класи були переповнені, вчились в дві зміни , було дуже багато дітей-«переростків». В початковій школі на території колгоспу «Серп і молот» вчителями були Майборода Галина Захарівна , Запорожець Катерина Яківна , в Петрашівці – вчитель Скриль Іван Федосійович.
З 1943 по 1951 роки директором Броварківської 7-річної школи був Колісник Григорій Денисович ( прийшов з війни в званні майора , інвалід – без лівої руки , контужений ), педагогічний колектив налічував 22 особи.
В кінці 50-х років почалося масове переселення в зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища. Броварки готувались прийняти жителів переселених сіл , їх установи і організації в тому числі Шушвалівську середню школу . Розпочалось будівництво нової школи ( яку пізніше прозвали «білою» на противагу «червоній» старій ) .
З 1952 року директором працював Якимець Яків Ілліч,в другій половині 50-х в школі з’явилось багато молодих спеціалістів.
У 1956 році школа була реорганізована з 7-річки на 8-річне навчання.
У 1959 році в Броварки переведено з затопленої Шушвалівки 10-річку. Ставши правонаступницею Шушвалівської десятирічки, Броварківська школа прийняла учнів 9-10 класів з усіх навколишніх сіл, що раніше навчались в Шушвалівці: Мозоліївка, Бугаївка, Броварки, Петрашівка, Кирияківка, Солодівка з прилеглими хуторами: Пелехівщина, Посьмашнівка, Магерівка, Черепахівка. Деякий час при школі був інтернат, там жили діти з Мозоліївки, Черепахівки, Солодівки і інших сіл, які навчались в школі, з ними працювала Бардась Валентина Семенівна( але це було недовго).
В 1960 році школа набула статус: Броварківська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням .
1960-1961 роки – директор школи Черепахін Олександр Павлович, учитель природознавства.
Після прийняття у 1959 році Закону « Про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР» зросла матеріальна база: створено навчальні майстерні, дослідні ділянки, географічний майданчик, фізичний і хімічний кабінети, оснащена кіноустановка, фотолабораторія.
Територія школи займала близько 3 га землі, на якій розміщувалися дослідні ділянки, парники, сад, доглянуті учнями .
На початку 60-х років була спроба запровадити 11-річну освіту . Одинадцять класів закінчували випускники 1963, 1964, 1965, 1966 року. В 1966 році в Броварківській школі було чотири випускних класи: два десятих і два одинадцятих ( за спогадами Магди Олександра Олександровича), всього105 випускників.
В 1962 році директором Броварківської середньої школи було призначено Пальоного Михайла Антоновича. У школі працюють 42 вчителі і навчається 565 учнів.
В цей час до навчальних предметів було внесено вивчення автосправи. Випускники разом з атестатами про середню освіту одержують свідоцтва про набуту спеціальність шофера, тракториста або механізатора сільськогосподарського профілю. У побутовій майстерні споживчого товариства проводяться заняття крою та шиття учнів Броварківської середньої школи. Активізувалася робота гуртків та спортивних секцій. Велика увага приділялася патріотичному , трудовому, фізичному вихованню, туризму та краєзнавству.
28 грудня 1965 року Постановою Ради Міністрів Української РСР Броварківській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Петра Тихоновича Тарана, земляка, жителя с. Шушвалівки.
В селі, де майже не було раніше письменних, в 1965р живуть і працюють 20 осіб з вищою освітою ( вчителі, лікарі, агрономи, ветлікарі), 150 – з середньою та близько 400- з незакінченою середньою освітою.
У двох бібліотеках села налічується близько 11 тисяч примірників книг, якими користуються понад 1000 читачів. Жителі Броварок передплачують 2719 примірників газет і журналів.
Освіта на селі набувала розмаху. Створювався проект нової школи в 1968-1970 роках.
З 1971 до 1977 року школу став очолювати Магда Іван Кузьмич, учитель біології.
1974 рік – в Броварках збудовано нове двоповерхове приміщення десятирічної школи . Хоч заняття учнів молодших класів ще певний час проводились і в приміщенні старої «червоної» школи. За введення в експлуатацію школи і підготовку її до навчального 1974-1975 року тодішній голова колгоспу «Ленінець» Магда Гнат Кузьмич був нагороджений Грамотою Міністерства освіти Української РСР.
Біля новозбудованої школи було насаджено квітники , алеї . Збудовано допоміжні приміщення теплицю, погріб, кочегарку, школа мала водяне опалення; навчальний географічний майданчик, новий стадіон. Діяла кабінетна система, з обладнаними допоміжними лабораторіями фізичного, хімічного і біологічного кабінету, планувався лінгвістичний кабінет для вивчення англійської мови, великий спортзал, їдальня.
1974 рік – територія школи займає площу 4.7га. В школі навчалося 486 учнів. Школа середня , 10-річка, період навчання в початкових класах 3 роки. 9-10 клас це були учні сіл Броварки, Петрашівка, Кирияківка, Пелехівщина, Бугаївка.
У 1977 році директором школи було призначено Лисака Івана Дмитровича, вчителя історії. На той час педагогічний колектив нараховував 33 учителі. Наповнюваність класів була більше 35 учнів, всі класи мали паралелі. Випускників 10 класу цього року було 78.
1979 рік – учнями школи насаджено невеличкий парк, алею 10-класників на території школи та березовий гай біля теперішньої церкви. Випускників цього року було 56.
У 80 роках приміщення збудованої в 60-і роки так званої «Білої школи» було передане колгоспу « Ленінець», а в приміщенні «червоної школи»( в правому крилі) розмістились відділення зв’язку та ощадбанку; квартира для вчителів ( ліве крило).
З 1981 року директором Броварківської середньої загальноосвітньої школи працює Хомець Надія Петрівна , учитель української мови і літератури. На той час школа налічувала 324 учні, 34 вчителі, випускників 38. З 1982 року розпочато вивчення тракторної та автомобільної справи, учні отримували посвідчення водія. В школі був трактор та автомобіль.
З 1984 року в старших класах навчалися учні сіл, що входили до місцевої сільської ради: Броварки, Петрашівка, Кирияківка, Пелехівщина.
З 1986 року школа перейшла на 11- річне навчання, учні початкової ланки – 4 роки. До двох 1 класів прийшли діти 6 та 7 років. Зміцнюється матеріально – технічна база: придбано телевізори, магнітофон, програвачі, калькулятори, встановлено лінгафонний кабінет, для учнів 6-річок – спальну та ігрову кімнати.
1987 рік – в школі оформлено кімнату бойової слави та кімнату народознавства.
1992 рік- перший комп’ютерний клас .
З 1994 року – Броварківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім..Героя Радянського Союзу П.Т.Тарана
1999 рік – школа газифікована.
2012 рік за Програмою «Шкільний автобус» школа отримала транспортний засіб для перевезення учнів.
На початку ХХІ століття діти навчаються у приміщенні збудованому в 1974 році, школа оновлюється: в 2015 році реконструйовано фасад школи, завдяки грантовій допомозі Японського уряду (Програма « Кусаноне» ) та випускнику 2006р. нашої школи Ганжа В.І. , працівнику посольства Японії в Україні, замінено вікна та двері. Розроблено кошториси на реконструкцію майстерні , котельні. Удосконалюються технічні засоби навчання : обладнано комп’ютерний клас, навчальні кабінети, 2009 рік – придбано мультимедійний проектор, 2016 року – інтерактивну дошку.
У 2016 році в Броварківській загальноосвітній школі І- ІІІ ступенів навчається 134 учні , педагогічний колектив – 24 вчителі. Одинадцятирічна освіта.
За період роботи Броварківської школи виросло не одне покоління учнів , які за свої знання та успіхи завдячують своїм вчителям. Серед них учительські династії : Парафило Анастасія Петрівна, її сини Віктор Васильович, Олександр Васильович, невістка Олена Дмитрівна, внуки Марина Вікторівна та Юлія Вікторівна; Кривич Іван Микитович , Миколаївна , Ніна Іванівна Пушенко ( Кривич), Пушенко Василь Петрович; Магда Іван Кузьмич, Параска Петрівна , син Віктор Іванович ,племінниці Лідія Гнатівна, Пугач ( Магда ) Надія Гнатівна; Таран Андрій Йосипович, Олександра Дмитрівна, донька Тетяна Андріївна; Пальний Михайло Антонович, Марія Миколаївна, доньки Валентина Михайлівна, Людмила Михайлівна; Парафило Ірина Пилипівна, Іван Йосипович, син Анатолій Іванович; Колісник Ганна Савівна, донька Бабак ( Колісник )Надія Андріївна; Хомець Надія Петрівна, Віктор Федорович , син Андрій Вікторович; Валенко Ганна Іванівна , донька Рубайко ( Валенко) Наталія Олександрівна, зять Рубайко Володимир Олександрович; Новицький Михайло Антонович , син Олександр Михайлович ; Савенкова Лідія Кузьмівна, син Сергій Юрійович; Іщенко Петро Сергійович , дочка Тамара Петрівна; Щербина Ольга Юріївна та донька Марина Миколаївна.
За останні 40 років 73 випускники Броварківської школи нагороджені медалями.
Завдяки наполегливій праці педагогічного колективу у навчанні і вихованні підростаючого покоління випускники школи мають змогу здобувати вищу освіту в Україні та за кордоном або навчатися у коледжах чи училищах, стати спеціалістом своєї справи.